ДНК-АНАЛІЗ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВСТАНОВЛЕННЯ ІСТИНИ В УМОВАХ ВОЄННИХ ДІЙ: КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ ПІДХІД
DOI:
https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(21)-2025-187-195Ключові слова:
ДНК-аналіз, воєнний стан, криміналістика, ідентифікація, воєнні злочини, генетична експертизаАнотація
У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти застосування ДНК-аналізу в криміналістиці, зокрема в умовах воєнних дій на прикладі України. Описано еволюцію розвитку молекулярно-генетичних методів дослідження, що базуються на вивченні унікального генетичного коду людини, та основні технології криміналістичного ДНК-аналізу, включно з аналізом коротких тандемних повторів (STR), мітохондріальної ДНК (mtDNA) й однонуклеотидних поліморфізмів (SNP). Зроблено огляд історичного контексту розвитку галузі, зокрема внеску українських науковців і дослідників, а також аналіз впровадження ДНК-аналізу в українську судову експертизу з початку 1990-х років.
Особлива увага приділяється практичному застосуванню ДНК-аналізу для ідентифікації тіл загиблих військовослужбовців та цивільних, фіксації воєнних злочинів, зокрема сексуального насильства, а також забезпеченню доказової бази для національних і міжнародних розслідувань. Розглянуто нормативно-правове забезпечення, організаційні механізми вилучення тіл та виклики, що виникають у ході проведення молекулярно-генетичних експертиз в умовах бойових дій.
Акцентовано значення мобільних ДНК-лабораторій, які сприяють швидкій ідентифікації жертв у прифронтових зонах, та наведено приклади міжнародної підтримки цих ініціатив. Аналізується також проблематика збереження, транспортування зразків, етичні питання, пов’язані з використанням генетичної інформації, а також перспективи розвитку галузі в контексті сучасних викликів.
У висновках підкреслено, що ДНК-аналіз є не лише високотехнологічним інструментом криміналістики, а й ключовим елементом у відновленні воєнної істини, захисті прав людини, документуванні злочинів і забезпеченні справедливості на індивідуальному та суспільному рівнях.
