ПРОБЛЕМА НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ШКОДУ, ЗАВДАНУ КАЛІЦТВОМ

Анотація

У статті грунтовно проаналізовано особливості нормативно-правового регулювання відповідальності за шкоду, завдану каліцтвом.З’ясовано, що з метою формування порядку відшкодування збитків постраждалим Україна підписала у 2005 р. Європейську конвенцію про відшкодування збитку постраждалим від насильницьких злочинів, однак так і не ратифікувала її, що призвело до затягування процесу прийняття спеціального закону, який би урегулював відносини з надання державою компенсацій постраждалим від кримінальних правопорушень за тілесні ушкодження, а також фінансування їхнього лікування, відшкодування матеріальних та моральних витрат, витрат на поховання тощо.Звернено увагу, що хоч Кримінально-процесуальним кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України передбачено компенсацію шкоди, завданої постраждалому внаслідок кримінального правопорушення за рахунок державного бюджету, але відсутній унормований механізм відшкодування такої шкоди.

Встановлено, що боржником у зобов’язаннях із заподіяння шкоди є особа, на яку законом покладений обов’язок відшкодувати заподіяну потерпілому шкоду. Боржники поділяються на: а) осіб, які власними діями завдали шкоду потерпілому; осіб, на яких законом покладено обов’язок відшкодувати заподіяну шкоду.

Визначено, що основною причиною покладання обов’язку відшкодувати завдані збитки на інших осіб є необхідність захисту інтересів потерпілої особи, яка має отримати відшкодування заподіяної шкоди в будь-якому випадку, незалежно від того, чи може безпосередній заподіювач сам бути делінквентом і чи є у нього фінансова можливість відшкодувати заподіяну шкоду.

Виділено підстави, коли обов’язок відшкодувати завдані збитки покладається на інших осіб: неделіктоздатність заподіювача шкоди – зобов’язаними відшкодувати шкоду є батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники) малолітніх, а іноді і неповнолітніх дітей, опікуни недієздатних фізичних осіб, повнолітні родичі неосудних осіб; діяльність заподіювача шкоди за вказівкою та на користь відповідальної особи – роботодавці за трудовими договорами, замовники за договорами.

Досліджено рішення Великої Палати Верховного Суду, яка постановила, що шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.Встановлено, що держава несе майнову відповідальність перед потерпілими не за всі злочини, які залишилися нерозкритими, а лише у випадку, коли  шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або визначеним законодавством особам, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.Зауважено, що відсутність відповідного закону про порядок компенсації державою шкоди, завданої каліцтвом, не унеможливлює розгляд справи за позовом потерпілого, але значно утруднює цей прцес.