РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ПРОЦЕДУРИ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

У статті досліджується стан адаптації податкового законодавства України до стандартів загальної адміністративної процедури у зв’язку з ухваленням Закону України «Про адміністративну процедуру».

Досліджено новели законопроєкту від 07.11.2025 № 14196, що передбачають суттєву оптимізацію понятійно-категоріального апарату, перегляд процесуальних строків і запровадження нових алгоритмів здійснення адміністративних процедур у податковій сфері.

Наголошується, що в разі колізії між нормами Податкового кодексу України та Закону України «Про адміністративну процедуру» пріоритет має спеціальне законодавство, що фактично дає змогу нівелювати окремі вимоги та принципи загальної адміністративної процедури.

Розглянуто випадки, коли поза належним регулюванням залишаються принципи пропорційності та презумпції правомірності дій особи, що найбільш гостро проявляється в процедурах зупинення реєстрації податкових накладних (блокування ПДВ). Порядок «розблокування» податкової накладної та розрахунку коригування допускає неоднозначне тлумачення правомірності дій платника податків, однак замість того, щоб тлумачити норми на користь платника, процедура передбачає проміжні дії та рішення, що є несприятливим для добросовісних суб’єктів господарювання.

Вказано, що законопроєкт № 14196 неповною мірою вирішує проблему дискреційних повноважень, а також зберігається процедурний бар’єр щодо самостійного виправлення помилок податковим органом.

У разі імплементації цієї норми в податкове законодавство податковий орган мав би припинити в такому випадку дію податкового повідомлення-рішення навіть без поданої адміністративної скарги.

Ухвалення законопроєкту від 07.11.2025 № 14196 сприятиме гармонізації податкового законодавства України зі стандартами загальної адміністративної процедури, що дасть змогу ефективно вирішувати спірні питання в досудовому порядку.

Водночас вбачається потрібним мінімізувати дискреційні повноваження податкових органів, забезпечивши належну імплементацію в податкове законодавство принципів пропорційності та презумпції правомірності дій особи. Окремої уваги потребує запровадження дієвого механізму самостійного виправлення помилок контролювальним органом, що сприятиме реалізації інституту «самоконтролю» адміністративної діяльності.