ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ ПРИНЦИП ПРАВА: ДОКТРИНАЛЬНІ ПІДХОДИ ТА КРИТЕРІЇ ВИМІРЮВАННЯ В КОНТЕКСТІ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Анотація

Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових і спеціально-юридичних методів пізнання. Діалектичний метод застосовано для розкриття еволюції доктринальних підходів до розуміння досліджуваного принципу; формально-юридичний метод – для аналізу його нормативного закріплення в Конституції України та антикорупційному законодавстві; системно-структурний метод – для побудови авторської системи оціночних показників; порівняльно-правовий метод – для зіставлення національних підходів зі стандартами Венеційської комісії. Метод контент-аналізу застосовано до програмних документів: Контрольного переліку питань щодо верховенства права, Дорожньої карти з питань верховенства права та Антикорупційної стратегії на 2021–2025 роки. Емпіричну складову дослідження становить операціоналізація виокремлених показників через систему верифікованих індикаторів із визначенням джерел їхнього підтвердження.

Проаналізовано сучасні доктринальні підходи та встановлено, що більшість науковців пов’язують досліджуваний принцип із забезпеченням прав людини, обмеженням свавілля публічної влади, утвердженням законності, юридичної визначеності та ефективністю діяльності державних інституцій. Доведено, що практичне значення цього принципу полягає не лише в його нормативному закріпленні, а й у можливості використання його як мірила якості державної політики у сфері запобігання та протидії корупції. Запропоновано авторську систему з восьми показників: законність, юридична визначеність, заборона свавілля, рівність перед законом, незалежність спеціалізованих органів, прозорість їхньої діяльності, підзвітність і гарантування прав і свобод людини. Кожен показник операціоналізовано через конкретні індикатори, а також визначено джерела їхньої верифікації, що робить запропоновану систему придатною для практичного застосування.

Обґрунтовано, що запропонована система дає змогу здійснювати комплексне оцінювання не лише нормативно-правового забезпечення, а й якості функціонування спеціалізованих антикорупційних органів, рівня їх відкритості, незалежності та відповідності їхньої діяльності європейським стандартам. Саме комплексне забезпечення виокремлених показників свідчить про реальне, а не декларативне утвердження досліджуваного принципу в Україні. Перспективним напрямом подальших наукових досліджень є теоретико-правове осмислення корупції як системної загрози утвердженню цього принципу.