ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ ЯК ПІДСТАВА ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ АДВОКАТА

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена потребою в забезпеченні єдності дисциплінарної практики щодо порушень адвокатами правил професійної етики, а також адаптації професійно-етичних стандартів до нових форм цифрової комунікації та використання технологій генеративного штучного інтелекту в адвокатській діяльності.

Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові й спеціально-юридичні методи. За допомогою методу аналізу узагальнено наукові підходи до розуміння правової природи дисциплінарної відповідальності адвоката. Формально-юридичний метод застосовано для дослідження положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правил адвокатської етики. Системно-структурний метод дав змогу класифікувати професійно-етичні стандарти поведінки адвоката та встановити їхній зв’язок з іншими видами дисциплінарних проступків.

У статті уточнено правову природу дисциплінарної відповідальності адвоката й визначено її як спеціальний вид юридичної відповідальності, особливості якого зумовлені професійним статусом адвоката, характером виконуваних ним функцій, спеціальним суб’єктним складом і особливою процедурою реалізації. Встановлено, що порушення Правил адвокатської етики як підстава дисциплінарної відповідальності має бланкетний характер. Систематизовано професійно-етичні стандарти поведінки адвоката за такими основними напрямами: незалежність і професійна свобода; законність діяльності; пріоритетність інтересів клієнта; запобігання конфлікту інтересів; конфіденційність і збереження адвокатської таємниці; компетентність і добросовісність; чесність, добропорядність і професійна репутація; належна взаємодія з клієнтом, судом, учасниками провадження, державними органами та іншими адвокатами.

Установлено, що основними проблемними аспектами дисциплінарної відповідальності адвоката є відсутність чітких критеріїв розмежування порушення Правил адвокатської етики та суміжних дисциплінарних проступків, нормативна невизначеність понять «грубе порушення» й «порушення, що підриває авторитет адвокатури України», а також відсутність спеціальних норм щодо використання генеративного штучного інтелекту. Обґрунтовано потребу в нормативному закріпленні правил кваліфікації суміжних проступків і недопущення подвійної кваліфікації одного діяння, визначення критеріїв оцінювання грубості порушення та вимог до мотивування рішень дисциплінарних органів. Запропоновано доповнити Правила адвокатської етики положеннями про обов’язок адвоката перевіряти достовірність, релевантність і чинність матеріалів, отриманих за допомогою генеративного штучного інтелекту, забезпечувати конфіденційність інформації про клієнта та не допускати введення суду й інших учасників правовідносин в оману.