КРИМІНОЛОГІЧНА Й КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРПОРАТИВНИХ І ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз кримінологічної та кримінально-правової характеристики корпоративних і посадових злочинів, які в сучасній науковій і правозастосовній площині дедалі частіше розглядаються як одна з найскладніших форм суспільно небезпечної поведінки. Дослідження виходить із того, що корпоративна злочинність і злочини «білих комірців» не можуть бути пояснені виключно через класичні схеми загальнокримінальної деліктності, оскільки їхнє вчинення пов’язане з поєднанням економічної мотивації, використанням довірених владно-управлінських повноважень, специфікою організаційної структури юридичних осіб та складністю приховування причинно-наслідкового зв’язку між поведінкою конкретних осіб і суспільно небезпечними наслідками [9; 11; 14]. Обґрунтовано, що для правильної кваліфікації корпоративних та посадових злочинів вирішального значення набуває не лише загальна конструкція складу кримінального правопорушення, а й здатність правозастосувача довести об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкта та суб’єктивну сторону в складних багаторівневих економічних і управлінських відносинах [1; 2; 4; 18]. Доведено, що суспільна небезпечність цих злочинів значною мірою проявляється в масштабах завданої економічної, екологічної, соціальної та репутаційної шкоди, яка часто перевищує наслідки традиційних корисливих правопорушень [12; 13; 17]. Особливу увагу приділено проблемам доказування в суді елементів складу кримінального правопорушення, охоплюючи встановлення наслідків, мотиву, мети, емоційного стану й причинного зв’язку між управлінським рішенням або корпоративною практикою та фактом заподіяння шкоди [2; 4; 18]. Окремо проаналізовано суперечності, що виникають у зв’язку з кримінально-правовим оцінюванням поведінки юридичних осіб, зокрема дискусію щодо можливості існування «колективного mens rea» та меж застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб за законодавством України [1; 19; 27; 28]. На матеріалі національного законодавства, доктрини та низки міжнародних кейсів, а саме BP Deepwater Horizon, Enron, Theranos, McKinsey та інших, показано, що корпоративні злочини становлять не лише форму економічної девіації, а й серйозний виклик для сучасної кримінальної політики, оскільки вимагають міждисциплінарного підходу, розвиненої доказової методології, належного нормативного конструювання корпоративної відповідальності та посиленого контролю за сферами підвищеного ризику [20–28]. Зроблено висновок, що сучасна протидія корпоративній злочинності має спиратися не на спрощене ототожнення юридичної особи зі «злочинцем», а на чітке розмежування індивідуальної вини, організаційної вигоди, дефектів корпоративного контролю та публічно небезпечних наслідків, які стали можливими внаслідок використання владних, службових чи управлінських повноважень [1; 5; 6; 16].