ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ЯК ІНДИКАТОР ЕФЕКТИВНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у сфері кримінального процесу як одного з індикаторів ефективності національної системи захисту прав людини. Актуальність дослідження зумовлена потребою в забезпеченні реального, а не формального виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері прав людини, особливо в умовах воєнного стану, функціонування кримінальної юстиції за підвищених безпекових ризиків та євроінтеграційних процесів. Метою статті є визначення значення практики ЄСПЛ для оцінювання стану й ефективності національного кримінального процесу, а також встановлення ролі виконання його рішень у вдосконаленні механізмів захисту прав учасників кримінального провадження.

У статті використано порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-юридичний та аналітичний методи, що дали змогу дослідити взаємозв’язок між встановленими Європейським судом порушеннями Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод і функціонуванням національних кримінальних процесуальних механізмів. Проаналізовано підходи ЄСПЛ до оцінювання дотримання права на свободу й особисту недоторканність, права на справедливий суд, права на ефективний засіб юридичного захисту, а також вимог щодо належного судового контролю та обґрунтованості процесуальних рішень.

Особливу увагу приділено проблемі використання статистики ЄСПЛ як критерію оцінювання національної правової системи. Обґрунтовано, що кількість рішень або встановлених порушень не може автоматично ототожнюватися з рівнем неефективності кримінального правосуддя. Для належного оцінювання потрібно враховувати характер порушень, їх повторюваність і системність, часову дистанцію між відповідними подіями й ухваленням рішення ЄСПЛ, ефективність національних засобів юридичного захисту, а також повноту та своєчасність виконання рішень ЄСПЛ і реалізації заходів загального характеру.

За результатами дослідження обґрунтовано положення про те, що виконання рішень Європейського суду має розглядатися не лише як міжнародно-правовий обов’язок держави, а й як механізм внутрішнього вдосконалення кримінального процесуального законодавства, судової практики та інституційних засобів захисту прав людини. Доведено, що реальна ефективність національної системи захисту прав людини проявляється не стільки у відсутності рішень ЄСПЛ про порушення Конвенції, скільки в здатності держави своєчасно виявляти причини таких порушень, усувати системні недоліки й забезпечувати недопущення їхнього повторення.