РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ФОРМУВАННІ ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(23)-2026-48-55Ключові слова:
гендерна політика, сектор безпеки та оборони, резолюція 1325 ООН, Women, Peace and Security, НАТО, ОБСЄ, Європейський Союз, гендерні радники, євроатлантична інтеграція, Збройні Сили УкраїниАнотація
Стаття присвячена комплексному аналізу ролі міжнародних організацій у формуванні та реалізації гендерної політики в секторі безпеки та оборони України в умовах масштабної збройної агресії російської федерації та глибокої трансформації національної правової й безпекової системи.
Особлива увага приділяється нормативній, експертній, фінансовій та освітній підтримці з боку ключових міжнародних акторів: Організації Об’єднаних Націй (ООН), Організації Північноатлантичного договору (НАТО), Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Європейського Союзу (ЄС). Основним фокусом дослідження є механізми імплементації міжнародних стандартів у сфері гендерної рівності, зокрема резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 «Жінки, мир, безпека» (Women, Peace and Security) та подальших резолюцій порядку денного WPS.
У статті визначено практичні результати впливу міжнародних організацій: розширення участі жінок у військовій службі та секторі оборони, створення інституту гендерних радників у Збройних Силах України, інтеграція гендерного компонента в систему військової освіти та професійної підготовки, а також прийняття й періодичне оновлення Національного плану дій з виконання резолюції 1325.
Водночас проаналізовано наявні проблеми та виклики імплементації гендерної політики: стійкість патріархальних культурних стереотипів, недостатній рівень гендерної обізнаності серед військового та цивільного персоналу, формальний підхід до виконання міжнародних зобов’язань, а також інституційні бар’єри, що обмежують реальну рівність можливостей.
Зроблено висновок, що міжнародні організації відіграють ключову каталізуючу роль у просуванні гендерної політики в секторі безпеки України. Подальше ефективне впровадження гендерного підходу вимагає не лише формальної імплементації міжнародних норм, а й подолання глибоких інституційних і соціокультурних бар’єрів, посилення моніторингу та забезпечення справжньої політичної волі на національному рівні.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 А. В. Іванов, А. А. Феміда

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.