ЗЛОЧИН ВБИВСТВА В СЕРЕДНІ ВІКИ: ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ЕВОЛЮЦІЇ НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ПОВЕДІНКИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблем вивчення насильницької поведінки та злочину вбивства в Західній Європі в Середні віки. Проаналізовано різноманітні підходи до вивчення насильницької активності та коливання рівня вбивств. У статті використані лінгвістичний, загальнонауковий, системно-функціональний, квантитативний (кількісний) і порівняльний методи дослідження. Зазначено, що вбивство довгий час було практично єдиним орієнтиром для представлення та вимірювання насильства й еволюції злочинності. З’ясовано, що середньовічне та сучасне сприйняття вбивства суттєво різняться: а) у середньовічній системі цінностей насильство було пов’язане з культурою честі та чоловічою етикою, за певних обставин відмова від застосування сили вважалася ознакою слабкості та призводила до соціального відторгнення; б) Середнім вікам притаманні суспільна та юридична толерантність до злочинів, скоєних у відповідь на публічне приниження; в площині покарання за зраду та ушкодження честі розглядалося й виправдовувалося домашнє насильство та вбивство подружжя; в) середньовічні вбивці лише частково відповідають сучасному архетипу злочинця як маргіналізованої, аморальної та соціально небезпечної особи. Констатовано, що середньовічна насильницька модель поведінки, яка призводила до скоєння злочину вбивства, характеризується такими ознаками: 1) використанням насильства як механізму вирішення конфліктів; 2) попереднім знайомством між жертвою та нападником у контексті громадського життя (насильство на основі географічної та соціально-професійної близькості); 3) публічним і колективним характером переважної кількості насильницьких дій; 4) емоційним та імпульсивним (без попереднього наміру й обдумування) компонентом насильницької поведінки (образ фізичних нападів, бійок); 5) випадковим характером значної кількості вбивств; 6) переважанням вбивчого насильства, скоєного молодими чоловіками (віком від 20 до 30 років). Зазначено, що зосередження уваги на насильницьких злочинах створює спотворене уявлення про справжню природу злочинності в доіндустріальних суспільствах. Автори вважають доведеним, що зменшення насильства (насамперед рівня вбивств) упродовж Середніх віків і Нового часу не було ні лінійним, ні постійним процесом. Зроблено висновок, що постулювання спаду вбивчої злочинності як послідовної прогресивної еволюції суспільних відносин є хибним і не знайшло підтвердження в джерелах.