САНКЦІЙНА КОНФІСКАЦІЯ АКТИВІВ БЕЗ ОБВИНУВАЧУВАЛЬНОГО ВИРОКУ: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЧИ КВАЗІКРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ?

Анотація

Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи: діалектичний, формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, а також метод аналізу практики Європейського суду з прав людини. Застосування цих методів дало змогу дослідити правову природу санкційної конфіскації, виявити її змістовні ознаки та співвіднести з міжнародними стандартами прав людини.

Встановлено, що санкційна конфіскація активів без обвинувального вироку є новітнім правовим інститутом, який формується на перетині публічного та приватного права й має змішану природу, реалізується поза межами кримінального провадження, однак за своїми наслідками наближається до кримінально-правових санкцій, що дає змогу кваліфікувати її як квазікримінальний захід. Доведено, що застосування цього інституту супроводжується ризиками порушення конституційних гарантій права власності та презумпції невинуватості, а також стандартів ЄСПЛ щодо справедливого судового розгляду. Проаналізовано практику Вищого антикорупційного суду та окремі міжнародні кейси, що підтверджують тенденцію до розширеного застосування санкційних механізмів у відповідь на загрози національній безпеці. Виявлено проблеми доказування та різницю між кримінальним стандартом «поза розумним сумнівом» і цивільним стандартом «балансу ймовірностей», що впливає на рівень гарантій захисту прав осіб.

Обґрунтовано, що санкційна конфіскація не може бути віднесена виключно до кримінального або цивільного права, оскільки поєднує елементи обох галузей і функціонує як інститут sui generis. Її застосування потребує підвищених процесуальних гарантій, чіткого судового контролю та гармонізації із практикою ЄСПЛ. Запропоновано напрями вдосконалення правового регулювання, зокрема уточнення правової природи інституту, запровадження посиленого стандарту доказування, уніфікацію судової практики та забезпечення прозорості використання конфіскованих активів. Реалізація цих заходів дасть змогу забезпечити баланс між інтересами національної безпеки та захистом фундаментальних прав людини.