СПАДКОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ТЕОРІЯ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Анотація

У статті здійснено дослідження особливостей застосування правових норм, які регулюють спадкові правовідносини, у судовій практиці в умовах воєнного стану.

Стаття базується на положеннях нормативно-правових актів, матеріалах наукових видань, результатах правозастосовної діяльності. У процесі дослідження використовувалися наукові методи аналізу й синтезу, порівняння та узагальнення.

Визначено, що в умовах оновлення цивільного законодавства та дії правового режиму воєнного стану особливо важливим є врегулювання нових проявів сталих правових явищ у сфері спадкових правовідносин, зважаючи на збалансованість публічно-правових та приватноправових інтересів і вироблення механізму захисту законних прав учасників спадкових правовідносин на основі поєднання положень чинного законодавства та результатів правозастосовної діяльності.

Визнаючи стабільність базових інститутів спадкового права в період дії правового режиму воєнного стану, водночас встановлено внесення змін до законодавства, яке регулює спадкові правовідносини, щодо місця відкриття спадщини, строків для прийняття спадщини, особливостей прийняття спадщини окремими категоріями спадкоємців, спадкування права на земельну ділянку, спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди, сплати неустойки та отримання компенсації, відумерлості спадщини, оформлення права на спадщину.

Розкрито значення судової практики як індикатора об’єктивності та повноти положень чинного законодавства, яке регламентує спадкові правовідношення. Доведено важливість узагальнень результатів судової практики для створення умов у вирішенні питань, які потребують встановлення правової визначеності для єдиного розуміння та однакового застосування правових норм у правозастосовній діяльності.

Резюмовано, що спадкові правовідносини мають специфічні, характерні лише для них, особливості, а саме: спадкове право як підгалузь цивільного права породжує відносини майнового характеру між учасниками спадкових правовідносин; підставою виникнення спадкового правовідношення є сукупність юридичних фактів, а не один юридичний факт; суб’єктом спадкових відносин є спадкоємець (спадкоємці) з моменту відкриття спадщини; зміст спадкових відносин поєднує права та обов’язки учасників цих відносин; правову основу регулювання спадкових правовідносин формують Конституція як основний Закон України, ЦК України та акти, які складають цивільне законодавство (закони, акти Президента України, постанови Кабінету Міністрів України) та які не повинні протирічити положенням ЦК України.

Акцентовано увагу на тому, що під час дії воєнного стану до законодавства, яке регулює спадкові відносини, були внесені певні зміни з метою адаптації правових норм до нових умов – правового режиму воєнного стану, який вводиться в умовах збройної агресії, небезпеки державній незалежності України та її територіальній цілісності. Встановлено, що внесення актуальних змін до чинного законодавства обумовлено застосуванням узагальнень судової практики як результат тісної взаємодії правників-науковців, правників-практиків та суб’єктів правотворчої діяльності.