ІСТОРИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ УСРР–УРСР У 1920-Х – 1930-Х РОКАХ НА ДОНЕЧЧИНІ І ЛУГАНЩИНІ

Анотація

У статті проаналізовано історіографічну та нормативну базу початку ХХ століття щодо легітимного впровадження інструментів викорінювання національного духу українства на територіях Донеччини і Луганщини.

Обраний для дослідження історичний період з 1920 по 1930 роки показав, що саме в цей час відбувалися системні заходи щодо знищення української національної ідеї та придушення визвольного руху на напрямі до державної самостійності та суверенітету. На основі проаналізованих історико-правових джерел і наукового доробку істориків і правників різних часових періодів, насамперед радянської доби, вироблено ряд авторських висновків щодо реального змістовного наповнення понять «соціалістичний правопорядок», «пролетарське право», «соціалістична законність» тощо.

Ґрунтуючись на досліджених історико-правових джерелах, висловлюємо своє ставлення до процесів становлення вертикалі влади у новій соціалістичній державі, напрацювання соціалістичних методів та інструментів впливу на суспільство. У контексті зазначеного подається авторський аналіз результатів застосування органами юстиції і правопорядку карально-репресивних заходів на територіях Донеччини та Луганщини у перші роки становлення радянської держави.

Зосереджено увагу на сутнісному наповненні як офіційних документів, якими обґрунтовувалась правомірність і законність застосування органами юстиції і правопорядку карально-репресивних інструментів, так і наукового доробку науковців радянської доби з урахуванням тоталітарної цензури та посиленого політико-правового контролю за недопущенням висловлення суджень, які не відповідають вимогам соціалістичного правопорядку.

Доведено, що сутністю державно-правової політики періоду 1920–1930 років було викорінення зі свідомості українців-переселенців з різних регіонів, насамперед із Західної України, національного духу, етнічної ідентичності та асиміляції в штучно створену категорію – радянський народ.