ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В РЕЄСТРІ ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО
DOI:
https://doi.org/10.33244/2617-4154-1(14)-2024-89-96Ключові слова:
інформаційна безпека, правові принципи, нерухоме майно, інформація, речові права, реєстр нерухомостіАнотація
Основне завдання цієї статті полягає у дослідженні чинного законодавства, яке регулює реєстрацію речових прав на нерухоме майно, з метою виокремлення основних принципів механізму інформаційної безпеки щодо прав власності на нерухоме майно. Проблематика полягає у необхідності адаптації внутрішньої організації та функціонування механізму державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до постійних змін і вдосконалення у чинному законодавстві України. Динамічний розвиток ринкових реформ, ініційованих законодавцем, призводить до потреби у внесенні змін у процес реєстрації речових прав на нерухомість. У зв’язку з цим у статті проводимо аналіз поглядів науковців щодо механізму реєстрації речових прав на нерухоме майно та розглядаємо різні підходи до принципів цього механізму, включаючи загальні принципи права та спеціальні принципи, що належать виключно до цього інституту.
Сучасні технології інформації дозволяють впроваджувати широкомасштабні зміни, які пов’язані із збором, зберіганням та обробкою персональних даних громадян. Крім того, такі методи дозволяють знизити рівень бюрократичних процедур та мінімізувати ризики корупції.
Використання технології розподіленого реєстру стає популярним вирішенням для підвищення ефективності державних процесів та удосконалення електронного урядування у країні. Проте для успішного застосування цього підходу необхідна адекватна оцінка проблеми, її коренів та очікуваних результатів.
На сьогодні серед правників зарубіжних країн набуває популярності теорія, що капітал або багатство є лише інформацією про права власності на різноманітні майнові об’єкти. Ця інформація повинна бути належно захищена. Відсутність ефективної системи захисту прав власності на комерційну інформацію може призвести до втрати капіталу, що перебуває в країні, а також зменшення економічного впливу національних ресурсів. Тому варто розглядати право на власність на інформаційні ресурси, зокрема на персональні дані, як об’єкт майнових прав, які потребують належного захисту.