СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ ВПЛИВИ ІНТЕРНЕТУ ТА ІНШИХ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ СИСТЕМ НА РІВЕНЬ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
DOI:
https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(13)-2023-132-140Ключові слова:
суспільна небезпека, інтернет, телекомунікаційна система, кримінальне правопорушення, неповнолітня особа, воєнний стан, спеціально-кримінологічне запобігання, юридична відповідальністьАнотація
У науковій статті здійснено аналіз архівних кримінальних проваджень, офіційної статистики та доктринальних джерел, що стосуються проблем запобігання та протидії кримінальним правопорушенням, які в умовах воєнного стану в Україні вчиняються неповнолітніми особами.
Зокрема, з огляду на воєнну ситуацію, яка склалась у нашій державі, можна констатувати про виникнення, формування та розвиток у зв’язку з цим нових видів злочинів, що мають підвищену суспільну небезпеку та потребують адекватної реакції правоохоронних органів і суду на їх вчинення, запобігання та протидію.
Мовиться насамперед про такі кримінальні правопорушення, суб’єктами (або співучасниками) яких є неповнолітні особи, як: участь у колабораціоністській діяльності; шпигунство; мародерство; шахрайство, пов’язане із волонтерською діяльністю, тощо.
З огляду на отримані результати цього дослідження встановлено одну із сучасних детермінант, яка сприяє вчиненню вищезазначених злочинів, а саме суспільно небезпечний вплив інтернету та інших телекомунікаційних інформаційних систем на формування протиправної мотивації та поведінки неповнолітніх правопорушників.
Враховуючи зазначені обставини, у цій науковій стаття доведена потреба у підвищенні рівня юридичної відповідальності відповідних державних контролюючих органів та власників вказаних інформаційних систем за якість оприлюднюваної ними продукції, а також на створенні з їх боку передбачених законом «фільтрів» інформації, яка має бути недоступною як для певних категорій дітей (до 9-ти,
11-ти, 14-ти років), так і загалом для всіх неповнолітніх осіб.
Крім того, звернута увага на низький рівень спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, які здійснюється відповідними суб’єктами, та обґрунтована необхідність удосконалення правового механізму з означених питань.