КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ АМНІСТІЇ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Анотація

У статті розглянуто проблемні питання, пов’язані із застосуванням амністії в Україні. Зазначено, що амністія серед інших видів звільнення від покарання або від його відбування займає особливе місце, яке визначається рядом обставин. Свідченням цього є регулювання інституту амністії різними галузями права: конституційним, кримінальним, кримінальним процесуальним, кримінально-виконавчим. Тому виникає потреба у з’ясуванні правової природи такого інституту та його сутності. Так ряд науковців відносить інститут амністії до сфери конституційного права, інші дослідники наголошують на тому, що інститут амністії належить до сфери кримінального права. На наш погляд, інститут амністії має комплексний характер і є міжгалузевим, тому що норми про амністію поєднують у собі елементи конституційного, кримінального, кримінального процесуального та кримінально-виконавчого права і разом з помилуванням утворюють підінститут багатогалузевого інституту державного вибачення злочинців.

Наголошено на тому, що однією з найбільших проблем під час застосування амністії є те, що на законодавчому рівні її положення закріплені не чітко. Наприклад, відповідною умовою застосування амністії є наявність позитивних змін у поведінці засудженого, тобто звільнення від відбування покарання буде справедливим й безпечним тільки тоді, коли особа своєю поведінкою зможе довести, що вона дійсно гідна такого звільнення. Але, на жаль, на практиці є вимоги тільки до того, щоб засуджений на момент вирішення питання про застосування до нього амністії не порушував дисципліну в самій установі виконання покарання, а безпосереднього виправлення особи не вимагається. Заначено, що у законодавстві необхідно закріпити чіткі вимоги й норми щодо поведінки амністованої особи, дотримання яких давало б їй право на звільнення від відбування покарання шляхом застосування амністії за конкретних умов.

Акцентовано увагу на тому, що одним із основних критеріїв здійснених в Україні амністувань є рівень рецидивної злочинності, а також структура рецидиву амністованих осіб. Так, основна маса нових кримінальних правопорушень, вчинених амністованими особами, припадає на період до трьох років з моменту звільнення. При цьому більша частина кримінальних правопорушень вчиняється у перший рік після звільнення, надалі інтенсивність рецидиву поступово знижується. Тому доволі важливим фактором розвитку інституту амністії та підвищення ефективності застосування амністії в Україні є покращення рівня соціальної реабілітації та соціальної адаптації амністованих осіб.

Зазначено, що застосування амністії також є проблемним у випадках, коли особа на момент вчинення кримінального правопорушення була осудна, проте під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу і до якої було застосовано примусові заходи медичного характеру. Також розкривається суперечливе питання, щодо строку застосування амністії. Так, встановлений законодавцем термін у межах трьох місяців є метою застосування найшвидшої дії закону про амністію, проте закінчення тримісячного терміну не може бути перешкодою для застосування вищезгаданого інституту. Адже, якщо особи підлягають амністії, то їхні права не повинні бути порушені.