ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРНИХ ПРОЄКТІВ ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В ПОВОЄННІЙ ВІДБУДОВІ УКРАЇНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Анотація

Дослідження статті ґрунтується на формально-юридичному методі (аналіз норм нового закону та актів, ухвалених на його виконання), порівняльно-правовому методі (зіставлення національного регулювання з положеннями Директиви 2014/23/ЄС про присудження концесійних договорів), системно-структурному підході (виокремлення взаємопов’язаних складників досліджуваного механізму) та методі аналізу правозастосовної практики (вивчення перших пілотних проєктів у соціальній сфері).

Встановлено, що оновлену організаційно-правову основу публічного адміністрування доцільно розглядати через чотири складники: інституційний (розширення кола публічних партнерів за рахунок територіальних громад, деталізація компетенції уповноважених органів), процедурний (диференціація адміністративних процедур залежно від очікуваної вартості, спрощений режим для проєктів до 5,5 млн євро з підготовкою концептуальної записки замість повного техніко-економічного обґрунтування та скороченням строків підготовки з приблизно дев’ятнадцяти до дванадцяти місяців, проведення конкурсів через електронну систему), фінансово-забезпечувальний (гранти, договори про фінансування, участь донорів і міжнародних фінансових організацій) та контрольний (моніторинг, договірні індикатори якості, облік довгострокових зобов’язань). Обґрунтовано, що допорогове значення кореспондує порогу застосування Директиви 2014/23/ЄС, що свідчить про свідому гармонізацію національного законодавства з правом Європейського Союзу. Проаналізовано першу практику, зокрема пілотний проєкт будівництва багатопрофільної лікарні у місті Житомир за консультаційної підтримки Міжнародної фінансової корпорації.

Ефективність публічного адміністрування відбудови на партнерських засадах визначається поєднанням трьох чинників: своєчасного підзаконного забезпечення нового закону, інституційної спроможності публічних партнерів, насамперед невеликих територіальних громад, та належного контролю за фіскальними ризиками довгострокових зобов’язань місцевих бюджетів.