ЦИФРОВА ІНФРАСТРУКТУРА ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ТА БЕЗПЕРЕРВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У статті використано формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий та аналітичний методи. Емпіричну основу становлять офіційні дані Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ України), Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ), а також дослідження 2021–2026 років. Цифрову інфраструктуру системи охорони здоров’я запропоновано розуміти як нормативно й організаційно впорядковану сукупність центральної бази даних ЕСОЗ, електронних медичних інформаційних систем, реєстрів, телемедичних сервісів, електронних комунікацій, хмарних і резервних ресурсів, стандартів інтероперабельності, засобів кіберзахисту та процедур відновлення. Встановлено, що в умовах війни цифрові інструменти виконують сервісну й частково компенсаторну функції, підтримуючи доступ до медичної інформації, електронні направлення й рецепти, телемедичну взаємодію та маршрутизацію пацієнтів. Безперервність функціонування цифрової інфраструктури водночас залежить від електропостачання, електронних комунікацій, технічної сумісності та кібербезпеки. Обґрунтовано перехід від фрагментарного регулювання електронних сервісів до моделі нормативного забезпечення стійкості цифрової інфраструктури. Запропоновано мінімальні секторальні вимоги щодо резервування компонентів і копій даних, альтернативних каналів зв’язку, режимів роботи з обмеженою функціональністю, планів безперервності й аварійного відновлення, цільового часу та точки відновлення, регулярного тестування й аудиту, а також урахування підходів NIS2 і Європейського простору даних про здоров’я.