ПРОФЕСІЙНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ЮРИСТА: ВІД АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ ДО ЕТИЧНИХ СТАНДАРТІВ ЮРИДИЧНОЇ ПРОФЕСІЇ

Анотація

Стаття присвячена теоретико-правовому осмисленню процесу формування професійної доброчесності правника в контексті взаємодії моральних, правових, освітніх і професійно-етичних регуляторів. У ній розглянуто механізми трансформації цінностей і правил, засвоєних у процесі юридичної освіти, у стійкі орієнтири професійної поведінки, а також проаналізовано співвідношення академічної доброчесності, професійної правосвідомості та професійної ідентичності як взаємопов’язаних елементів професійної соціалізації майбутнього правника. Здійснено розмежування правомірності, професійної етики та доброчесності як різних рівнів регулювання професійної діяльності, водночас доведено, що формальне дотримання правових норм не вичерпує змісту належної професійної поведінки в умовах нормативної невизначеності, інформаційної асиметрії та обмеженого зовнішнього контролю. Обґрунтовано роль професійної правосвідомості як інтеграційного механізму поєднання нормативних вимог із ціннісними орієнтирами особи. Показано, що академічне середовище є початковим етапом формування відповідального ставлення до інформації, авторства, самостійності, достовірності та результатів власної діяльності. На цій основі запропоновано концепт ціннісно-нормативної наступності як процесу поступового перетворення засвоєних норм і цінностей на внутрішні установки, професійну ідентичність і стандарти поведінки. Встановлено, що ключовим механізмом такого переходу є інтеріоризація норм, професійна рефлексія та їхнє перенесення у сферу юридичної практики. Окремо акцентовано увагу на впливі цифрового середовища та генеративного штучного інтелекту на переосмислення вимог до достовірності, авторства, самостійності й професійної відповідальності.

Зроблено висновок, що формування професійної доброчесності є безперервним процесом морально-правової та професійної соціалізації, а ефективна юридична освіта має забезпечувати не лише засвоєння правил поведінки, а й розвиток здатності застосовувати ціннісні орієнтири в професійних ситуаціях. Практичне значення результатів полягає в можливості їхнього використання для вдосконалення освітніх програм, розроблення практико-орієнтованих завдань, моделювання етичних дилем і формування цифрової інформаційної культури майбутніх правників. Перспективними напрямами подальших досліджень визначено емпіричну перевірку зв’язку між академічними практиками та професійною поведінкою випускників, розроблення критеріїв оцінювання рівня сформованості професійної доброчесності, а також порівняльно-правовий аналіз моделей її формування в різних правових системах.