ПРОБАЦІЯ В МЕХАНІЗМІ РЕАЛІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ

Анотація

Метою статті є комплексне дослідження правових та організаційних засад застосування пробації щодо неповнолітніх в Україні, визначення особливостей її реалізації, виявлення проблем правового регулювання й обґрунтування напрямів удосконалення ювенальної пробації з урахуванням міжнародних стандартів захисту прав дитини. Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових і спеціально-правових методів. Діалектичний метод використано для з’ясування сутності та розвитку пробації як складової системи кримінальної юстиції; системно-структурний – для встановлення місця ювенальної пробації в механізмі кримінально-правового впливу; формально-юридичний – для аналізу положень кримінального, кримінально-виконавчого законодавства та законодавства у сфері пробації; порівняльно-правовий – для зіставлення національного правового регулювання з міжнародними стандартами поводження з неповнолітніми, які перебувають у конфлікті із законом; статистичний – для визначення тенденцій практичного застосування пробації щодо неповнолітніх. У результаті дослідження розкрито особливості правового статусу неповнолітніх суб’єктів пробації, проаналізовано зміст досудової доповіді, пробаційного нагляду, соціально-виховної роботи та інших заходів, спрямованих на виправлення й ресоціалізацію неповнолітніх без їхньої ізоляції від суспільства. Встановлено потребу в індивідуалізації пробаційного впливу
з урахуванням віку, соціального середовища, потреб і ризиків повторної кримінально протиправної поведінки неповнолітнього. Обґрунтовано доцільність посилення взаємодії органів пробації зі службами в справах дітей, закладами освіти, органами соціального захисту та іншими суб’єктами, залученими до процесу ресоціалізації. Зроблено висновок, що подальший розвиток ювенальної пробації має ґрунтуватися на пріоритеті найкращих інтересів дитини, індивідуалізації заходів впливу й розширенні реабілітаційної та превентивної складових пробації.