ЕКОЦИД У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ: ПРАВОВА ПРИРОДА ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.33244/2617-4154-1(22)-2026-133-143Ключові слова:
міжнародний злочин, міжнародна екологічна безпека, навколишнє природне середовище (НПС), погіршення параметрів довкілля як наслідок критичної кількості чинників впливу, погіршення параметрів довкілля як наслідок критичної кількості чинників впливу, активізованих війною,, руйнівний вплив на НПС гібридної війни росії проти України, принцип невідворотності покарання, консолідація зусиль усіх країн світу щодо збереження довкілля, потреба в криміналізації злочину екоцидуАнотація
У статті досліджено питання доцільності розширення наявного в міжнародному праві переліку міжнародних злочинів за рахунок внесення в нього визначення екоциду як окремого міжнародного злочину. Здійснено аналіз наявних проблем зі змістовним наповненням поняття «екоцид» (зокрема, чіткого визначення кваліфікаційних критеріїв (ознак) цього злочину), зважаючи на серйозну загрозу (інколи до повної їхнього втрати) природним екосистемам загалом та їхнім компонентам, які не здатні відновлюватися самостійно, ризики виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, які збільшилися на порядок у сучасних умовах руйнівного впливу на навколишнє природне середовище за рахунок різкої зміни параметрів довкілля у зв’язку з критичною кількістю чинників впливу, активізованих агресивною війною росії проти України, та втрату біорізноманіття в межах держави, що має масштабний негативний вплив на стан довкілля. У зазначеному контексті розглянуто його вплив на процес формування дієвого міжнародного механізму притягнення до відповідальності міжнародних злочинців для забезпечення дії принципу невідворотності покарання як одного із стабілізувальних елементів підтримання світового правопорядку, забезпечення екологічної безпеки та сталого розвитку.
Обґрунтовано думку про потребу в криміналізації злочину екоциду в міжнародному праві через внесення його до переліку видів міжнародних злочинів, перелічених у Римському статуті Міжнародного кримінального суду (далі – МКС), оскільки затримка виконання цього нагального завдання фактично «за замовченням унормовує (припускає)» можливість уникнення міжнародної відповідальності для тих осіб, які вже вчинили діяння, що за своєю природою можуть бути кваліфіковані як екоцид.
Висловлено переконання у важливості продовження досліджень зазначеної проблематики в контексті формування нової парадигми міжнародного права, в якій екологічна безпека розглядатиметься як ключовий елемент глобального миру та сталого розвитку, що, безумовно, сприятиме й забезпеченню успішного післявоєнного відновлення України.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 М. Ф. Анісімова, Я. Ф. Фокін

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.