ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІЙ СФЕРІ В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ
DOI:
https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(21)-2025-141-149Ключові слова:
правотворчість, правотворча діяльність, воєнні злочини, міжнародне право, кримінальне законодавство, воєнний стан, адаптація законодавства, євроінтеграція, захист прав людини, кримінальне право, міжнародні зобов’язання, державна зрада, колабораціонізмАнотація
Стаття присвячена аналізу трансформацій кримінально-правового нормотворення в Україні під впливом повномасштабної збройної агресії. У роботі розкрито особливості правотворчої діяльності в умовах війни, а саме підвищена оперативність законодавчих змін; криміналізація нових форм суспільно небезпечної поведінки; посилення відповідальності за кримінальні правопорушення проти національної безпеки, військові та воєнні злочини; зростання впливу правоохоронних структур на формування кримінальної політики; пріоритет безпеки над гуманізацією права.
Окрему увагу приділено впровадженню норм міжнародного гуманітарного та кримінального права в національну правову систему. Зазначено, що, попри обґрунтовану потребу в оперативній законодавчій реакції на загрози, існує небезпека порушення принципу правової визначеності, що є критично важливим у сфері кримінального права.
У висновках обґрунтовано, що сучасна правотворча практика формує унікальний досвід, який у майбутньому може стати основою для модернізації кримінального законодавства з урахуванням стандартів публічної безпеки, прав людини та міжнародних зобов’язань України.
Стаття містить приклади законодавчих змін, узагальнення практики та пропозиції щодо вдосконалення кримінальної політики у поствоєнний період. Ці зміни є закономірною реакцією на надзвичайну ситуацію, однак вони створюють ряд ризиків, серед яких особливо небезпечними є фрагментарність законодавства, зниження якості правових норм і недотримання принципу правової визначеності.
Водночас набутий під час війни досвід може та повинен стати основою для подальшої модернізації кримінального законодавства України. У повоєнний період потрібно провести комплексне правове оцінювання змін, що були запроваджені, та впровадити системні реформи, орієнтовані на забезпечення балансу між захистом державного суверенітету, правами людини та принципами верховенства права.