МЕЖІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПРИМИРЕННЯ В МАТЕРІАЛЬНОМУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ: ВИПРАВДАНІСТЬ ОБМЕЖЕНЬ

Анотація

У статті досліджено особливості застосування інституту примирення в кримінальному провадженні в Україні в контексті розвитку відновного правосуддя. Встановлено, що примирення відіграє ключову роль у досягненні балансу між інтересами потерпілого, правопорушника та суспільства, оскільки дає змогу не лише забезпечити компенсацію шкоди, а й сприяє ресоціалізації особи, яка вчинила правопорушення. Обґрунтовано, що інститут примирення є ефективним альтернативним механізмом врегулювання кримінально-правових конфліктів, здатним зменшити навантаження на судову систему та сприяти гуманізації кримінальної політики.

Проаналізовано положення чинних Кримінального кодексу України (далі – КК України), Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) та проєкту нового КК України, які визначають підстави та межі застосування примирення. Досліджено міжнародні стандарти й досвід зарубіжних країн, де інститут примирення широко використовується в рамках відновного правосуддя. Встановлено, що надмірні законодавчі обмеження, зокрема залежно від ступеня тяжкості злочину, обмежують потенціал примирення в досягненні його основної мети – відновлення соціальної справедливості.

Доведено, що ефективність примирення зумовлюється добровільністю участі сторін, щирістю каяття правопорушника та готовністю відшкодувати шкоду. З’ясовано, що примирення має особливе значення у справах за участю неповнолітніх, де поєднання діалогу з потерпілим і виховних заходів суттєво знижує ризик рецидиву. Підкреслено, що в практиці судів України ще існують проблеми неоднакового застосування цього інституту, що зумовлює потребу у виробленні єдиних підходів і розробки чітких процесуальних механізмів.

Узагальнено, що інститут примирення має значний потенціал у зміцненні принципів гуманізму, економії кримінальної репресії та орієнтації правосуддя на відновлення прав потерпілих. Запропоновано розширити сферу його застосування, активніше впроваджувати медіацію як ефективний інструмент досягнення примирення та закріпити відповідні положення в проєкті нового КК України. Результати дослідження мають теоретичне й практичне значення, сприяють удосконаленню законодавчого регулювання та формуванню сучасної судової практики, яка відповідає міжнародним стандартам відновного правосуддя.