ОРГАНИ ПРАВОПОРЯДКУ ЯК СКЛАДОВА СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ УКРАЇНИ: ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РЕФОРМИ

Анотація

У статті розглянуто практичні аспекти реформування органів правопорядку як складової сектору безпеки й оборони України; термінологічні розбіжності та колізії, які виникають під час використання термінів «правоохоронні органи», «органи правопорядку», «органи охорони правопорядку»; зарубіжний досвід правоохоронної діяльності та функціонування окремих правоохоронних органів; національне законодавство щодо системи органів правопорядку та їхнього функціонального призначення як складової сектору безпеки й оборони в Україні.

За результатами проведеного дослідження зроблено висновки про те, що термін «правоохоронні органи» є академічним (науковим), родовим (узагальнюючим) поняттям щодо всіх державних органів виконавчої влади, наділених правоохоронними й правозастосовними функціями. Терміни «органи охорони правопорядку» та «органи правопорядку» є повністю взаємозамінними.

Основні функції органів правопорядку України наразі конституйовані (ст. 131-1 Конституції України). Організація та порядок діяльності кожного органу правопорядку повинні визначатися законом.

Реформування органів правопорядку як складової сектору безпеки і оборони України відповідає вимогам часу, оскільки саме їхня діяльність безпосередньо пов’язана з обмеженням конституційних прав людини, втручанням до сфери приватності (приватного життя), застосуванням заходів примусу тощо.

Зазначено, що ухвалення базового закону, який закріпив би систему правоохоронних органів України, визначав загальні принципи, завдання, статус і ключові функції діяльності правоохоронних органів (органів правопорядку, органів охорони правопорядку), дало б змогу вирішити термінологічні розбіжності та ліквідувало колізії, які виникають під час використання термінів «правоохоронні органи», «органи правопорядку», «органи охорони правопорядку».