ВИТОКИ ТА ІСТОРИЧНО-ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА
DOI:
https://doi.org/10.33244/2617-4154-3(20)-2025-226-237Ключові слова:
експерт, судова експертиза, експертний висновок, знаючі люди, обізнані люди, авторитетні люди, Цивільний процесуальний кодекс, козацька добаАнотація
У статті розглянуто питання витоків та історичного становлення інституту судових експертиз та висновку експерта в Україні.
Під час дослідження підтверджено, що перші паростки прообразу сучасної судової експертизи зародилися ще в VI ст. до нашої ери в Стародавньому Китаї. Уже тоді «знаючі люди» проводили дослідження з метою встановлення підробок документів. Усе це, звичайно, виконувалося на примітивному рівні, без будь-яких наукових методик, але стало поштовхом для подальшого розвитку науки, яку нині називаємо експертною.
З’ясовано, що перші спроби відкрити закономірності формування почерку, які б мали значення для дослідження рукописів, були зроблені в IV ст. до нашої ери в Стародавній Греції.
Установлено, що використання спеціальних знань «знаючих людей» у суді належать до періоду правління імператора Юстиніана I, приблизно в VI ст. нашої ери, коли пройшла одна з найвизначніших історичних правових реформ, що увійшла в аннали світової юриспруденції як кодифікація римського права, під назвою «Corpus juris civilis» («Звід цивільного права»). Відповідно до історичних відомостей та змісту літературних творів того часу саме в цей період під час судового процесу судді стали офіційно звертатися до спеціалістів щодо дослідження почерку.
Підтверджено, що архівні надбання не залишили нам жодних згадок про використання в судах Русі «знаючих людей». Але згадуються в них послухи (свідки), рядовичі, метальники (свідки меж), яких можна ототожнювати з категорією «знаючих або обізнаних людей».
Установлено, що «знаючі люди» в Польсько-литовську добу являли собою категорію допоміжних осіб, які використовувалися судами для перевірки достовірності документів, а також для опитування громади з метою встановлення певних фактичних обставин у справах, що розглядаються.
Підтверджено, що в козацьку добу в Україні такого інституту, як експертиза в розумінні окремої наукової чи юридичної процедури, не існувало, проте практика залучення фахівців (авторитетних осіб) для допомоги в розгляді справ практикувалося.
Установлено, що вперше термін «експерт» вітчизняний законодавець використав у Цивільному процесуальному кодексі 1925 року.
