ВПЛИВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ НА ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ: ЕФЕКТИВНІСТЬ ЧАТ-БОТІВ ТА ВІРТУАЛЬНИХ АСИСТЕНТІВ ДЛЯ САМОПРЕДСТАВНИКІВ

Анотація

Проблема. Сучасні правові системи стикаються з хронічною проблемою обмеженого доступу до правосуддя, особливо для незахищених верств населення та осіб, що виступають у суді без адвоката (self-represented litigants, SRLs). Висока вартість юридичних послуг, складність правових процедур та інформаційна асиметрія створюють значні бар’єри. Технології штучного інтелекту (далі – ШІ), зокрема юридичні чат-боти та віртуальні асистенти, розглядаються як потенційний інструмент для подолання цих перешкод. Однак їх впровадження не є позбавленим ризиків, що варіюються від неточності наданої інформації та алгоритмічної упередженості до створення дворівневої системи правосуддя. Особливої актуальності це питання набуває для України, яка перебуває в процесі активної цифрової трансформації та євроінтеграції, що вимагає узгодження національних інновацій із європейськими стандартами, зокрема з положеннями Акта про ШІ (EU AI Act). Дослідження ефективності та ризиків цих інструментів є критично важливим для формування збалансованої державної політики, спрямованої на реальне розширення доступу до правосуддя, а не на створення ілюзії такого доступу.

Мета. Метою статті є комплексний аналіз впливу ШІ-інструментів, як-от чат-боти та віртуальні асистенти, на доступ до правосуддя для самопредставників. Дослідження спрямоване на оцінювання реального потенціалу цих технологій для подолання існуючих бар’єрів, ідентифікацію ключових ризиків та етичних викликів, а також розробку науково обґрунтованої гіпотези щодо оптимальної моделі їх впровадження в українську правову систему з урахуванням міжнародного досвіду та європейських регуляторних рамок.

Методи дослідження. Дослідження базується на сукупності загальнонаукових і спеціальних методів. Системний аналіз був застосований для вивчення взаємозвʼязків між технологічними інноваціями, правовими інститутами та соціальними потребами. Порівняльно-правовий метод використовувався для зіставлення досвіду впровадження правових технологій у США, ЄС та Україні. Формально-догматичний метод дав змогу проаналізувати нормативні акти, зокрема EU AI Act, що регулюють використання ШІ. Метод кейс-стаді був використаний для детального розгляду конкретних прикладів ШІ-інструментів (DoNotPay, A2] Author, «Принцип», «Наталка»), що дало нагоду виявити їхні сильні й слабкі сторони. Синтез та узагальнення дали змогу сформулювати висновки й розробити авторську гіпотезу

Основні результати дослідження. У статті доведено, що ШІ має значний, але неоднозначний потенціал для розширення доступу до правосуддя. Дослідження кейсів показало, що вузькоспеціалізовані, орієнтовані на конкретні завдання інструменти (наприклад, генератори документів, як A2J Author) є значно ефективнішими та безпечнішими для SRLs, ніж універсальні «роботи-ористи» (як DoNotPay), які схильні до помилок і створюють завищені очікування. Аналіз досвіду США (звіти LSC) вказує на ефективність моделі інтегрованих «загальнодержавних порталів». Регуляторний підхід ЄС (AI Act) класифікує ШІ в правосудді як «високоризиковий», що вимагає чіткого контролю. В Україні спостерігається розвиток як громадських (чат-бот «Принцип»), так і державних (чат-бот «Наталка» в «Дії») ініціатив, проте вони є фрагментарними. Сформульовано гіпотезу, що оптимальним методом для України є не гонитва за створенням універсального «ШІ-судді», а побудова державної екосистеми інтегрованих, вузькоспеціалізованих верифікованих ШІ-інструментів, які діють за принципом «єдиного вікна»на базі існуючої цифрової інфраструктури.

Висновки та конкретні пропозиції. Штучний інтелект не є панацеєю, але може стати потужним інструментом для демократизації доступу до правосуддя за умови правильного підходу. Замість ризикованої моделі універсальних «ШІ-адвокатів» пропонується зосередити зусилля на створенні в Україні національної платформи правової допомоги. Ця платформа має об’єднати вузькоспеціалізовані, верифіковані ШІ-модулі (для генерації позовів, перевірки документів, надання довідкової інформації) під державним контролем та відповідно до стандартів EU AI Act. Такий підхід, що поєднує доведену ефективність інструментів на кшталт A2J Author з інтегрованою моделлю «загальнодержавного порталу» LSC, дасть змогу надати реальну допомогу самопредставникам, мінімізувати ризики й забезпечити відповідальне впровадження технологій у чутливу сферу правосуддя.