ПРЕДМЕТ КОНСТИТУЦІЙНОЇ СКАРГИ Й НАСЛІДКИ ЇЇ ЗАДОВОЛЕННЯ В УКРАЇНІ ТА ПОЛЬЩІ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ
DOI:
https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(19)-2025-65-72Ключові слова:
предмет конституційної скарги, ретроактивна дія, правовий акт, законодавче упущення, Конституційний ТрибуналАнотація
Наразі існує ряд проблем, які свідчать про необхідність змінити підхід до правового регулювання деяких складових інституту конституційної скарги в Україні. У зв’язку з цим необхідно визначити основні підходи до реформування інституту конституційної скарги з огляду на позитивний досвід Республіки Польща.
Метою дослідження є визначення видів правових актів, які можуть бути предметом конституційних скарг в Україні та Польщі, а також особливостей поновлення прав скаржників після завершення конституційного розгляду в цих країнах. Основними методами, які застосовуються, є дедукція, аналогія, догматичний і порівняльно-правовий.
Результати дослідження виявились у тому, що, дослідивши практику Конституційного Трибуналу і відповідне законодавство, встановили багато відмінностей між польським та українським підходами до реалізації нормативної моделі конституційної скарги.
Погоджуємося з необхідністю внесення змін до процесуальних кодексів України (адміністративного, господарського і цивільного) щодо виключення умови про те, що рішення суду загальної юрисдикції має бути не виконаним для поновлення судового провадження. Крім того, вважаємо, що Україні необхідно закріпити на законодавчому рівні положення про ретроактивність рішень Конституційного Суду, розширити предмет конституційної скарги принаймні до того переліку, який визначений у пункті 1 статті 150 Конституції України. У майбутньому, враховуючи досвід Польщі, необхідно розглянути питання про доповнення предмета конституційної скарги актами органів місцевого самоврядування і нормами процесуального права за умови, що вони застосовані судом і порушують конституційні права скаржника.