ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВПЛИВУ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.33244/2617-4154-2(19)-2025-101-110Ключові слова:
бюджетні видатки, соціальна допомога, соціальні гарантії, соціальне страхування, економічні виклики, соціальна справедливість, дефіцит бюджету, реформуванняАнотація
Стаття присвячена аналізу сучасного стану фіскальної політики в Україні як інструменту соціального захисту населення в умовах воєнного стану. Досліджується вплив соціально-економічних труднощів та повномасштабного вторгнення росії на ефективність соціальної політики держави. У статті аналізуються основні механізми соціального захисту, такі як соціальна допомога, соціальні гарантії та соціальне страхування, та їх відповідність сучасним викликам.
Дослідження виявляє диспропорції в розподілі бюджетних коштів, де пріоритет надається військовим потребам, що негативно впливає на соціальну сферу. Аналізуються проблеми неефективності механізму надання пільг, невідповідності розмірів соціальних виплат реальним потребам населення та недоліки системи соціального страхування.
Наголошується на необхідності комплексного реформування системи соціального захисту, зокрема: перехід від категоріального принципу надання пільг до адресного, з урахуванням реального матеріального стану громадян; оптимізація розподілу бюджетних ресурсів на соціальні програми; забезпечення прозорого контролю за використанням коштів; залучення громадських організацій та експертів до розробки соціальних програм.
У статті робиться висновок, що державні видатки на соціальну сферу є ключовим елементом забезпечення конституційних прав громадян на соціальний захист. Ці видатки, спрямовані на підтримку непрацездатних, пенсіонерів, ветеранів, сімей, дітей, молоді та безробітних, а також на вирішення житлових питань, відображають соціальну відповідальність держави.
Однак ефективність соціального захисту залежить не лише від обсягу фінансування, але й від ефективності розподілу коштів. Брак фінансових ресурсів, особливо в умовах економічних та політичних викликів, ускладнює виконання соціальних зобов’язань держави. Тому реформування системи соціального захисту, зокрема через залучення недержавних інститутів та розробку чіткої концепції соціальної політики, є необхідним для забезпечення соціальної справедливості та стабільності в суспільстві.
