ВИЗНАЧЕННЯ ТА НОРМАТИВНЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ЯКОСТІ ДОБРОЧЕСНОСТІ В ДІЯЛЬНОСТІ ЕКСПЕРТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОСУДДЯ

Анотація

У статті досліджується природа професійності доброчесності експертів, розглядаються питання щодо дефініції поняття доброчесності та його визначення. Основна увага приділяється дослідженню принципів роботи експертів у межах дотримання доброчесності в їх професійній діяльності.

Автором виділяються напрями забезпечення професійної чесності експертної діяльності, а саме наголошується щодо морально правильної поведінки та відданості професійних цінностей.

Статтю присвячено дослідженню ґрунтовного аналізу визначення та нормативного закріплення якості доброчесності в діяльності експертного забезпечення правосуддя та загалом комплексного аналізу феномена доброчесності на підставі нормативно-правових і наукових джерел, розкриття його соціально-правової природи, сутнісних особливостей, а також значення в процесі здійснення експертної діяльності. У статті звертається увага на те, що дотримання правил та основ етики є основоположним елементом, який забезпечує цілісність і достовірність експертної діяльності. Оскільки експерти працюють завжди з важливими доказами, які матимуть значення в певній діяльності, дотримання етичних принципів ними має вирішальне значення для підтримки громадської довіри, забезпечення ефективного та справедливого правосуддя і загалом дотримання правових стандартів. Ця сфера охоплює різні етичні міркування, які впливають на проведення, методологію та звітність судово-експертної роботи.

У статті наголошується, що до визначення якостей, які повинні належати доброчесності, потрібно віднести: чесність і об’єктивність; компетентність і навчання; конфіденційність; точність і надійність; уникнення конфлікту інтересів; дотримання правових та професійних стандартів; підзвітність і прозорість.

На основі проведеного дослідження надано окреме авторське визначення доброчесності експерта, а саме доброчесність експерта – це необхідна морально-етична складова діяльності експерта, яка визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на сукупності етичних принципів та закріплених законодавчих правил, якими мають керуватися експерти під час експертної діяльності з метою забезпечення довіри до результатів проведення експертизи та отриманого висновку експерта.