СФЕРА ЮРИСДИКЦІЇ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ЦЕРКОВНОГО СУДУ В СЕРЕДНІ ВІКИ

Анотація

Стаття присвячена визначенню сфери та особливостей персональної, територіальної та предметної юрисдикції західноєвропейського церковного судочинства в Середні віки. Проаналізовано підсудність церковному суду окремих соціальних груп та певних категорій цивільних та кримінальних справ згідно з приписами канонічного права, постановами церковних Соборів та папськими декреталіями. Констатовано, що справи, які стосувалися віри і моралі, а також усі справи щодо осіб, які перебували у церковному віданні, були підсудні суто церковному суду. Зазначено, що церковна земельна власність була основою економічної, політичної і судової влади західноєвропейских середньовічних церковних прелатів та установ. Населення, що проживало на церковних землях, було підсудним церковному суду. Автор звертає увагу, що церковна юрисдикція мала різні межі та форми згідно із статусами осіб та категоріями справ: в одних випадках церковні судді були представниками духовної влади християнської церкви (захищаючи суспільні моральність та духовність), в інших – як світські сеньори та землевласники з правом світського суду над своїми підлеглими. Визначено, що персональна юрисдикція церковного суду на Заході була значно ширшою, ніж у Візантії. Християнство значно вплинуло на всі без винятку сфери цивільних правовідносин, але особливо очевидним та найбільш значущим цей вплив виявився в сімейно-шлюбних відносинах. Зроблено висновок, що церковному суду були підсудні: 1) усі особи духовного стану в усіх спірних справах між собою; 2) усе населення (як духовне, так і світське) за чітко визначеним переліком справ; 3) деякі соціальні верстви світського населення по всіх справах; а найвагомішу категорію справ підсудних церковному суду становили справи про припинення шлюбу та визнання шлюбу недійсним.