УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ МАЙНА ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА
DOI:
https://doi.org/10.33244/2617-4154-1(18)-2025-43-51Ключові слова:
податкове законодавство, адміністративний арешт, податкове зобов’язання, заходи забезпечення, платник податків, контролювальний органАнотація
У науковій статті увага акцентується, що неналежне виконання платником податків свого зобов’язання призводить до застосування до нього примусових заходів, що спрямовані не тільки на забезпечення виконання такого обов’язку, але й на компенсацію боргу. Адміністративний арешт майна є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. У роботі розкривається поняття адміністративного арешту як правового інструменту, спрямованого на забезпечення виконання податкових зобов’язань, його значення у сфері податкового права та забезпечення для справляння податків. Окреслено основні підходи до визначення його предметного значення у теоретичному та практичному розумінні. Розглянуті базові засади, принципи й особливості здійснення адміністративного арешту уповноваженими суб’єктами. Вказані фундаментальні положення щодо функціонування спеціального заходу в умовах неможливості застосування інших заходів виконання податкового зобов’язання.
Встановлено сутність поняття адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом, сутність якого полягає у прийняття рішення уповноваженою особою щодо накладення обмеження в праві користування і розпоряджання певним майном такого платника, з метою виконання простроченого чи податкового обов’язку та інших, встановлених законом причин. Звертається увага на основні підстави застосування адміністративного арешту.
Автор звертає увагу на обов’язковість перевірки судом законності рішення прийнятого контролювальним органом у чітко встановлені законодавством терміни.
Розкривається сутність основного обмеження, що виникає у платника податків у зв’язку з адміністративним арештом його майна, а саме це необхідність отримати дозвіл від контролювального органу перед виконанням будь-яких операцій з майном, що регламентується відповідним рішенням такого органу виключно в офіційній письмовій формі.
