МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД УБЕЗПЕЧЕННЯ СВІДКІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Анотація

У статті досліджено проблемні аспекти щодо убезпечення свідка як особи, яка бере участь у кримінальному провадженні. За допомогою порівняльно-правового аналізу національного законодавства з законодавством окремих іноземних держав висвітлено стан нормативної пропозиції щодо безпеки свідків. З’ясовано потенційні можливості імплементації окремих аспектів іноземного законодавства в законодавчі акти національної правової системи. Визначено, що законодавство Республіки Австрія, а саме Федеральний закон № 526, чітко визначає коло свідків, які можуть бути долучені до програми захисту свідків. Відповідно до цього закону свідками визнаються особи, яким загрожує небезпека у звʼязку з володінням важливою інформацією про кримінальні справи про організовану злочинність, злочини проти громадського порядку, злочини у сфері незаконного обігу наркотиків та деякі інші злочини.

Австрійські заходи безпеки подібні до європейських: переміщення свідка в безпечну зону, переїзд на інше місце проживання (в інше місто або навіть в іншу державу); створення нової «історії» життя людини (легенди), оформлення нових документів; опікун; зміна документів, що посвідчують особу; повʼязування нових документів з існуючими базами даних; відстеження наданих клієнтом паролів, адреса електронної пошти та імен користувачів; соціальна адаптація до нового місця проживання; психологічна допомога потерпілому (свідку) тощо.

Було виявлено, що французьке законодавство дозволяє навіть повну анонімність особистих свідчень з метою максимального захисту свідків. Це досить дієвий стимул для надання особою таких доказів і дає змогу правоохоронним органам спростити процедуру захисту свідків. Було зроблено висновок, що концепція захисту свідків і потерпілих повинна включати положення про ці три елементи. Проте поняття безпеки в законодавстві та теорії кримінального процесу не є тотожними й загальноприйнятого визначення поняття «безпека» в теорії на сьогодні немає.