ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНОГО ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.33244/2617-4154-1(10)-2023-180-186Ключові слова:
запобігання кіберзлочинності, кіберзлочинність в Україні, протидія злочинності, кіберзлочини, зарубіжне законодавсто, проблеми протидії кібезлочин¬ності у країнах Європейського СоюзуАнотація
У статті розглянуто проблемні аспекти, що виникають під час запобігання кіберзлочинності в Україні. Проаналізовано різні визначення поняття кіберзлочинів, серед яких наведено законодавче визначення поняття «кіберзлочин». Наведено класифікацію кіберзлочинів, надану Будапештською Конвенцією про кіберзлочинність. Зосереджено увагу на національній законодавчій базі, що регулює питання боротьби з кіберзлочинністю та міжнародних нормативно-правових актах з цього питання. Акцентовано увагу на міжнародно-правовому співробітництві в роботі щодо попередження та протидії транскордонним та транснаціональним кіберзлочинам. Встановлено загальні та спеціальні причини неефективності запобіжної діяльності у сфері кіберзлочинності в Україні. Запропоновано шляхи подолання виявлених проблем.
Сьогодні важко сперечатися щодо питання важливості мережі «Інтернет» у нашому житті. Інтернет відкриває перспективи для саморозвитку, отримання нових знань, пошуку роботи тощо. Цей ресурс використовуємо щодня, навіть свій вільний час можемо проводити на його просторах. Але пропри це інтернет має й іншу сторону, ту, в якій щодня, щогодини вчиняються кримінальні правопорушення, адже платформа забезпечує користувачів повною анонімністю та не обмежує їх у своїх діях.
Наприклад, 2018 року в Україні працівники Департаменту кіберполіції Національної поліції України були залучені до більше ніж одинадцяти тисяч кримінальних проваджень, пов’язаних з кримінальними правопорушеннями у сфері новітніх інформаційних технологій. Протягом року було встановлено, що найбільша кількість протиправних діячів перебуває в Києві, а також на території Одеської, Миколаївської та Львівської областей.
Хоч і всі науковці достатньо ґрунтовно розкривають проблему у своїх дослідженнях, необхідно все ж таки узагальнити накопиченні знання, зануритися у саму історію виникнення та розвитку кіберзлочинності для можливості аналізу дій злочинців відносно розвитку технологій.
Проаналізувавши наукові дослідження та досвід різних країн у боротьбі з таким явищем, можна стверджувати, що ця проблема є чи не найнебезпечнішою у ХХІ столітті і є нагальна потреба вдосконалення законодавства та проведення роз’яснювальних дій у суспільстві задля подальшого запобігання створенню нових груп кіберзлочинців та розповсюдженню такого явища.
