СВІДОК ТА ЙОГО ПРАВО НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

У статті досліджено актуальні питання, що стосуються процесуального статусу свідка та його права на забезпечення безпеки у кримінальному провадженні. Зазначено, що головною особливістю процесуального статусу свідка, яка відрізняє його від інших учасників кримінального провадження, зокрема від потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, є наявність обов’язку надати показання за сутністю кримінального провадження. Автор відмічає, що особливий інтерес становлять процесуальні способи нерозголошення інформації про свідка, взятого під захист. До них можна віднести обмеження відомостей про нього в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях), а також протоколах слідчих (розшукових) дій та судових засідань, заміну його прізвища, імені, по батькові у цих документах псевдонімом. Усі ці дії провадяться на підставі постанови (ухвали) про зміну анкетних даних, винесеної органом дізнання, слідчим, прокурором або суддею (судом). Саме в ньому вказуються справжні анкетні дані взятої під захист особи. Ця постанова (ухвала) не долучається до матеріалів кримінального провадження, а зберігається окремо в органі, у провадженні якого вона перебуває. Крім того, законом передбачені деякі особливості проведення ряду слідчих (розшукових) дій з метою нерозголошення даних про осіб, які беруть участь у них.

Зроблено висновок, що, незважаючи на складності в реалізації заходів щодо захисту свідків, які мають суттєве процесуальне значення, законодавцем не повинні бути виключені положення щодо обов’язкового та ефективного захисту, підтримки цих учасників з боку правоохоронних органів. Для вирішення поставленого завдання потрібно детальне опрацювання існуючих положень, облік нинішньої фактичної ситуації, що склалася з метою скорочення рівня злочинності шляхом підвищення рівня «залучення» з боку потерпілих та свідків, які «безстрашно» звертатимуться до правоохоронних органів без опасінь за своє життя та життя близьких.