ПРОБЛЕМИ ЗДІЙСНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ОКРЕМИХ КОРИСЛИВИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПІД ЧАС ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ

Анотація

У статті зазначено, що існує загальна проблема недостатньої кваліфікації слідчих та функціональної неспроможності органів досудового слідства на фоні військової агресії РФ та непрогнозованості розвитку ситуації на окупованих територіях.

Зазначено, що за своєю природою воєнні злочини є одними з найтяжчих і найсерйозніших злочинів, відомих людству. Відповідно до норм міжнародного права найактивніше проводити розслідування та притягувати винних до відповідальності має держава, на території якої воєнні злочини вчиняються. Вказується, що Україна не завжди може адекватно реагувати на бойові дії на тимчасово окупованих і прилеглих територіях та здійснювати кримінальні провадження. Зазначається увага, що у ККУ, крім ст. 438, немає детально визначених норм, які охоплюють протиправність окремих дій в умовах воєнного конфлікту. Також відсутні й роз’яснення, що таке воєнні кримінальні правопорушення, які з них проступки, які злочини.

Акцентується увага на тому, що безкарність була і залишається однією із основних недоліків у функціонуванні правової системи України, це як дотримання прозорості, незалежності, ретельності та інших критеріїв здійснення ефективного кримінального провадження випадків порушень основних прав людини. Це визнано у ряді рішень Європейського суду з прав людини, на що неодноразово вказували і міжнародні організації.

Зазначено, що з початком військової агресії РФ проти України проблема покарання ще більше загострилася. Обсяг правопорушень, вчинених під час окупації окремих територій України, є безпрецедентним для України.

Зазначено, що міжнародне законодавство встановлює не лише особисту, а й колективну відповідальність за вчинення воєнних злочинів. Вказується, що проблему призначення покарання, відповідно до кримінального законодавства, можна вирішити шляхом уніфікації національного кримінального законодавства з кримінальним законодавством країн ЄС.

Крім того відмічено, що, згідно зі ст. 3 Закону України «Про оборону України», підготовка держави до оборони в мирний час включає забезпечення Збройних сил України, інших військових формувань, утворених, відповідно до законів України, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами.