ПОРУШЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РФ

Анотація

Стаття присвячена актуальній проблемі порушення прав і свобод людини та громадянина на тимчасово окупованих територіях України в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації. Автори проводять глибокий аналіз ситуації, спираючись на Конституцію України, міжнародне право та численні задокументовані факти порушень.

Дослідження розкриває широкий спектр порушень, які систематично здійснюються російськими окупаційними військами. Серед них: насильницьке навʼязування російського громадянства, катування та нелюдське поводження з цивільним населенням, незаконне вилучення нерухомого майна, обмеження свободи пересування та примусова депортація, обмеження свободи висловлювання та поширення пропаганди. Особливу увагу приділено фактам масових вбивств цивільного населення, зокрема «Бучанській різанині» та масовим похованням в Ізюмі. Автори наводять шокуючу статистику жертв, зокрема дітей, що свідчить про особливу жорстокість окупантів.

Стаття висвітлює проблему сексуального насильства як інструменту війни, наводячи дані про кількість зафіксованих випадків, зокрема проти неповнолітніх. Підкреслюється, що ці дії є частиною систематичної політики окупантів.

Окремо розглядаються порушення прав військовополонених, що суперечать Женевській конвенції, та незаконне залучення цивільних осіб, зокрема дітей, до участі у збройному конфлікті. Автори описують випадки використання дітей як шпигунів та коректувальників обстрілів, а також їх залучення до військово-патріотичних організацій на окупованих територіях. Дослідження аналізує тактику створення умов для голоду як метод підкорення українського населення, проводячи паралелі з політикою Голодомору 1932–1933 рр. Автори вказують на систематичність та цілеспрямованість дій окупантів у цьому напрямі.

У статті розглядається роль міжнародних організацій у документуванні та розслідуванні цих злочинів, зокрема діяльність Міжнародного кримінального суду, Міжнародної комісії з розслідування злочинів рф проти України, Спільної слідчої групи та Європейського Союзу. Особлива увага приділяється роботі Міжнародного Комітету Червоного Хреста, охоплюючи як позитивні аспекти їхньої діяльності, так і суперечливі випадки, повʼязані з представниками організації в росії. Автори приходять до висновку, що дії російських окупаційних військ можна кваліфікувати як геноцид українського народу. Вони підкреслюють, що ці дії спрямовані виключно на винищення українців як нації та не мають ні логічного, ні стратегічного характеру.

Це дослідження є важливим внеском у документування воєнних злочинів та порушень прав людини в умовах російської агресії проти України. Воно надає цінну інформацію та аналіз, які можуть бути використані для подальших правових та міжнародних дій, спрямованих на притягнення винних до відповідальності та захист прав українського народу. Стаття наголошує на необхідності подальшого детального розслідування та аналізу цих порушень для забезпечення невідворотності покарання за вчинені злочини.