ГЕНДЕРНЕ НАСИЛЬСТВО В ШЛЮБІ Й ДЕКРЕТАЛЬНЕ ПРАВО У XII–XIII СТСТ.

Анотація

Стаття присвячена дослідженню гендерного насильства в шлюбі в середньовічних юридичних памʼятках і розгляду механізмів захисту від нього в церковному праві XII– XIII століть. Констатовано, що шлюб був основою середньовічної суспільної організації та базувався на традиції, закладеній нормами римського права й приписами Старого Заповіту. Зазначено, що 1) в багатьох питаннях подружнього життя жінка залишалася підвладною чоловікові, при тому що у виконанні подружнього обовʼязку чоловіки і жінки були абсолютно рівними; 2) упереджене ставлення до жінок та патріархальні законодавчі норми спричиняли значне обмеження прав жінки в суді. Підкреслено, що з цілого ряду сімейно-шлюбних проблем світське і канонічне право суперечили одне одному, наприклад, у визнанні злочинним залишання жінки, відсилання жінки без її вини. Зазначено, що юрисдикційна компетенція Церкви в шлюбних питаннях поступово розширювалася. Констатовано, що церковні трибунали здійснювали юрисдикцію, зокрема кримінальну, щодо сексуальної поведінки в шлюбі, а також усіх видів позашлюбної сексуальної поведінки. Блуд, перелюб, двоєженство, зґвалтування, кровозмішення, проституція та содомія підлягали церковним покаранням і належали до компетенції церковних судів. Можна вважати доведеним, що в статевих стосунках у середньовічному шлюбі (виконання «подружнього боргу») жінка (дружина) мала рівні права й обовʼязки зі своїм чоловіком. Зроблено висновок, що забезпечення захисту жінок від насильства в шлюбних і позашлюбних відносинах в Західній Європі у XII–XIII століттях повʼязане з розповсюдженням канонічного права.