ОСНОВНІ ЦІЛІ ПОКАРАННЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ ХVІ–ХVІІ СТСТ.

Анотація

Стаття аналізує зміст, основні характеристики та особливості мети покарання у кримінальному праві України XVI–XVII століть. Встановлено, що у XVI столітті цілями покарання були поповнення державної скарбниці, кара за злочин, спокута гріха, виправлення засудженого, відшкодування матеріальної шкоди потерпілому чи його близьким та запобігання та залякування. Доведено, що причинами, які вплинули на формування цих цілей, були фінансові потреби держави, усвідомлення необхідності відплати за скоєний злочин, вплив релігії та традиційних поглядів в українському суспільстві на обов’язкове відшкодування матеріальної шкоди, необхідність виховання засуджених, необхідність підтримання правопорядку в державі, соціальна нерівність та зміцнення шляхти в економічному та політичному плані, а також рецепція іноземного права. Встановлено, що у другій половині XVII століття цілі покарання залишилися такими ж, як і в попередній період, що свідчить про генетичну спорідненість українського кримінального права в досліджуваний період та стабільний розвиток правових основ, що склалися в українському суспільстві. Водночас відбулися деякі зміни: зросла роль звичаєвого права, не застосування в судовій практиці тих положень Литовського статуту 1588 року, які закріплювали феодальний принцип правового привілею, девальвація та мінімізація залякування як мети покарання. Це було наслідком зміни соціально-економічної та політичної ситуації в Україні після національно-визвольної війни та соціальної революції середини XVII століття (ліквідація кріпацтва, ліквідація великого землевласництва) та значного зменшення впливу іноземного права. На підставі цілей покарання, формалізованих у джерелах права XVI– XVII століть, можна визначити характер системи покарань певного періоду. У період видання I та II редакцій Литовського статуту система покарань базувалася на приватних покараннях, які задовольняли матеріальний інтерес потерпілого; система покарань, що склалася під час видання Литовського статуту 1588 року, базувалася на публічних покараннях з переважанням елементів залякування та ізоляції злочинців; у другій половині XVII століття система покарань мала змішаний характер.