ЗМІНА ПАРАДИГМИ У СТРАТЕГІЇ ВИЖИВАННЯ (НА ПРИКЛАДІ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН). ЧАСТИНА 1: ПОСЛАБЛЕННЯ РЕГУЛЯТИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПРАВА

Анотація

Ця стаття розпочинає серію «Зміна парадигми у стратегії виживання (на прикладі соціально-трудових відносин)». Анонсована серія статей є спробою неупередженого погляду на стратегію виживання через реалізацією людиною її соціально-трудових прав у сучасних умовах розвитку суспільства. У пропонованій роботі розглядається вплив концепцій індивідуалізму та колективізму в задоволенні потреб індивіда. Окремо наголошується на необґрунтованості думки про неможливість належної реалізації основоположних прав людини і громадянами в силу відсутності фінансових та матеріальних ресурсів. Акцентується увага на тому, що українське суспільство не має належного історичного досвіду організації життєдіяльності в умовах ринкових відносин, що призводить до викривлення реальності, зокрема її правової складової. Зміна парадигми у стратегії виживання, зокрема через реалізацію соціально-трудових прав, розкривається в контексті ціннісної орієнтації суспільства, через що право частково втрачає свій регуляторний вплив, все частіше забезпечуючи дію права силою примусу. Зроблено висновок, про те, що зміна парадигми у стратегії виживання відбулась у силу фінансово-економічних проблем, а подекуди й зміни політичних інтересів окремих груп, унаслідок чого забезпечення фізіологічних та безпекових потреб сьогодні покладається або на самого індивіда, або на його родину чи близьке оточення. Обґрунтовується, що такий підхід є помилковим. Наголошується, що вирішення проблеми співвідношення права, а з тим і прав та свобод людини і громадянина, з фінансовими і ресурсними можливостями держави лежить у площині змісту та обсягу основоположних (буттєвих) прав і свобод людини. Анонсуючи наступну статтю у цій серії, зазначимо, що: 1) сутність та соціальне призначення трудового й соціального права, а з тим і соціально-трудових прав (зміст прав), є (мають бути) незмінними, що виражає прихильність суспільства, держави, соціальної групи тощо до цивілізаційних, демократичних, соціальних і правових цінностей, а обсяг прав – це кількісний вимір права, що може співвідноситися з матеріальною та ресурсною базою держави, суспільства чи людства загалом.