ФРАУДАТОРНІ УГОДИ В ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ. СУДОВА ПРАКТИКА

Анотація

У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти застосування конструкції фраудаторних угод у справах про банкрутство. Звертаємо увагу, що законодавством України про банкрутство встановлено важливий правовий інструмент – визнання правочинів боржника, вчинених у так званий підозрілий період, недійсними (ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, далі – КУзПБ). Метою його застосування є збільшення ліквідаційної маси боржника шляхом повернення майна, переданого іншим особам з метою захисту інтересів кредиторів.

Розглянули особливості недійсності правочинів боржника під час застосування різних судових процедур у разі банкрутства. Автор підкреслив, що на етапі пред’явлення та оцінки вимог кредиторів вони виявляють високу активність, яка полягає не лише в пред’явленні власних вимог, а й в активному оскарженні вимог інших кредиторів. Встановлено, що інститут недійсності дій боржника по-різному проявляється на окремих стадіях застосування провадження у справі про банкрутство до боржника-банкрута, що визначається цілями та завданнями відповідного провадження. Доведено, що у провадженні щодо розпорядження майном боржника та у провадженні санації наявні інші підстави для визнання недійсними правочинів боржника – це вчинення значних правочинів без згоди комітету (зборів) кредиторів.

Інститут недійсності правочинів боржника у процесі застосування майнового процесу, особливо під час попереднього засідання, спрямований на недопущення визнання вимог кредиторів, що виникли на підставі фіктивних та удаваних правочинів, з метою штучного збільшення зобов’язань. У процедурах реструктуризації основною метою застосування інституту недійсності правочинів боржника є відновлення платоспроможності боржника. Метою визнання недійсними документів боржника в ліквідаційній процедурі є максимізація ліквідаційної маси та задоволення якомога більшої кількості вимог за ці кошти.