ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ПРИЧИНИ СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЦІННОСТІ ЖІНКИ В УКРАЇНІ У СЕРЕДНЬОВІЧНУ ДОБУ

Анотація

Виявлено, що в період середньовічної держави (для України – період Литовсько- Руської держави та Речі Посполитої) відбулася еволюція філософсько-правових концепцій соціальної цінності жінки, зокрема, існує поєднання антропоцентричного, гуманістичного та аксіологічного елементів у розумінні своєї мети та результатів своєї діяльності. Епоха Відродження повʼязана з поширенням гуманістичних ідей у філософській та культурній сферах, які стверджували право людини на щастя, самовираження, розвиток наук, вільних від релігійних обмежень, і в рамках яких сформувалась концепція людини як творця власної долі. Пояснюється, що геологічною основою поширення в Україні антропоцентричних поглядів у ренесансно-гуманістичній формі стала традиція, яка поступово склалася в Західній Європі й поширилася через Польщу. Водночас значний вплив мала філософсько-правова думка Київської Русі. Зокрема, ще з періоду Київської Русі філософсько-правова традиція приділяла увагу проблемам людини, її самопізнання, розуміння своєї сутності, мети життя, проблемам свободи вибору, індивідуального та особистого в людині. Доведено, що впродовж ХV – першої половини ХVII ст., порівняно з періодом Київської Русі, суттєво змінилася конкретно-історична ситуація, що вплинуло на інше розуміння соціальної цінності жінки: сформувалися феодальні відносини; різні утиски, наявність ворожого степу спричинили появу запорозького козацтва; держава була відносно централізованою впродовж усього періоду; поширювалися католицизм і полонізація. Виявлено, що одним із елементів історичної специфіки існування українського суспільства періоду середньовічної держави є постійне поширення на українських землях католицької, а після Берестейської унії 1596 року – греко-католицької релігії. Це був період постійної боротьби православної церкви за збереження своїх прав. Такий перебіг подій наклав відбиток і на появу досить важливого напряму діяльності, насамперед українських дворянок, які залишилися патріотками: захист православної церкви, її підтримка та опіка, матеріальна допомога, популяризація православної релігії та створення нових осередків православ’я, в яких, крім іншого, мали зберігатися й розвиватися українська мова та культура.