Ірпінський юридичний часопис
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr
<p>Науковий журнал "Ірпінський юридичний часопис"<br />Рік заснування: 2018<br />ISSN 2617-4154<br />Ідентифікатор друкованого медіа: R30-02576 <br />Галузь науки: <strong>юридичні науки</strong><br />Категорія: <strong>Б </strong>(Перелік наукових фахових видань України відповідно до Наказу МОН України від «02» липня 2020 року № 886)<br />Періодичність: продовжуване видання, виходить в міру накопичення матеріалу<br />Мова видання: <strong>українська, англійська</strong></p>Державний податковий університетuk-UAІрпінський юридичний часопис2617-4154ВЕСТФАЛЬСЬКИЙ МИР 1948 Р. ТА ЙОГО ВПЛИВ НА СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО ПРАВАq
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/346
<p><em>У статті розглянуто Вестфальський мир 1648 року як ключову подію в історії міжнародного права. Проаналізовано його основні положення та їх вплив на становлення сучасної системи міжнародних відносин. Визначено актуальність Вестфальських принципів у сучасному світі та їх значення для міжнародного права. Висвітлено еволюцію принципу суверенітету, його трансформації у ХХ–ХХІ століттях, а також вплив Вестфальського миру на розвиток міжнародних організацій і права мирних договорів. Особлива увага приділяється ролі Вестфальської системи у формуванні основних принципів міжнародного права, таких як рівноправність держав, непорушність кордонів та невтручання у внутрішні справи інших країн. Досліджено також сучасні виклики для Вестфальської моделі міжнародних відносин у зв’язку з глобалізацією, зростанням впливу наднаціональних структур і необхідністю міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем. Робота спирається на аналіз історичних документів, наукових досліджень і сучасних публікацій, що дає змогу зробити висновок про значущість Вестфальського миру в контексті розвитку міжнародного права та його актуальність у сучасних умовах.</em></p>К. С. Лісова
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)24124710.33244/2617-4154-2(19)-2025-241-247СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУРОГАТНОГО МАТЕРИНСТВА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ РІШЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/345
<p><em>У статті розглянуто правові аспекти реалізації репродуктивних прав індивідів, які стосуються можливості здійснювати контроль над власним репродуктивним здоров’ям, зокрема приймати рішення щодо запліднення, вагітності, медичних процедур, що стосуються відтворення, та забезпечення доступу до таких медичних послуг. Таку галузь права прийнято відносити до новітнього покоління прав людини, оскільки воно з’явилося як наслідок масштабного розвитку людства на початку двадцятого століття. На підставі аналізу рішень ЄСПЛ та норм законодавства України виокремлено сучасні тенденції сурогатного материнства. Визначено, що</em> <em>сурогатне материнство, як форма</em><em> репродуктивної допомоги, привертає все більшу увагу на міжнародному рівні.</em></p> <p><em>Штучне запліднення або екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) – це метод, який допомагає подолати безпліддя через запліднення яйцеклітини поза тілом жінки, з подальшою імплантацією ембріона в матку. Законодавство в деяких країнах регулює цей процес, наприклад, вимагаючи наявність відповідних медичних показань або встановлюючи обмеження на кількість ембріонів, які можуть імплантуватися. </em></p> <p><em>Наразі основні питання, що виникають у міжнародної спільноти стосовно сурогатного</em><em> материнства полягають у такому:</em></p> <p><em>– визначення меж між правом на автономію та правом на захист життя;</em></p> <p><em>– вплив релігійних і культурних норм на законодавчі та медичні практики;</em></p> <p><em>– право кожної особи на доступ до медичних послуг, що стосуються репродукції без дискримінації.</em></p> <p><em>Репродуктивні права в більшості цивілізованих країн активно регулюються законами,</em><em> що спрямовані на захист здоров’я, прав жінок і чоловіків, забезпечуючи рівний доступ до медичних послуг. </em></p> <p><em>В Україні сурогатне материнство регулюється законодавством, зокрема Сімейним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Проте питання сурогатного материнства залишається контроверсійним і має багато етичних, правових та соціальних аспектів.</em></p>В. І. БакМ. С. Мєдвєдєва
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)24825410.33244/2617-4154-2(19)-2025-248-254ПРОБАЦІЙНИЙ НАГЛЯД У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/344
<p><em>У статті досліджено інститут пробаційного нагляду як важливу складову сучасної</em><em> кримінально-правової політики, що орієнтована на гуманізацію покарань та ресоціалізацію правопорушників без ізоляції від суспільства. Особливу увагу приділено аналізу змін у законодавстві України після запровадження пробаційного нагляду як самостійного виду покарання 2024 року. Окреслюються передумови, мета та механізми функціонування пробаційного нагляду, акцентуючи на його юридичних, соціальних та економічних перевагах.</em></p> <p><em>У рамках порівняльно-правового аналізу розглянуто досвід європейських країн – зокрема Великої Британії, Нідерландів та Норвегії – у сфері пробації. Проаналізовано особливості організації пробаційних служб, нормативно-правові засади, практики реабілітації правопорушників та застосування альтернативних покарань. Окремо висвітлено роль пробаційного нагляду як інструменту запобігання рецидиву, зміцнення безпеки громади та інтеграції міжнародних стандартів у національні моделі юстиції.</em></p> <p><em>Результати дослідження дали змогу виявити основні проблеми та прогалини в національному регулюванні пробаційного нагляду, а також окреслити напрями вдосконалення законодавства України з урахуванням ефективних зарубіжних практик. Стаття є актуальною з огляду на трансформацію кримінального права в Україні та зростаючу роль прав людини у сфері кримінального покарання, сприяє формуванню нових підходів до пробаційної політики на засадах гуманності, індивідуалізації та справедливості.</em></p>Я. Ф. Фокін
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)25526510.33244/2617-4154-2(19)-2025-255-265МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ВОЄННИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/343
<p><em>У статті розглянуто особливості міжнародного співробітництва правоохоронних органів під час розслідування воєнних кримінальних правопорушень. Зазначено, що дослідження міжнародної співпраці у розслідуванні воєнних кримінальних правопорушень є надзвичайно актуальним у сучасних умовах, зокрема в контексті ведення повномасштабної війни на території України. Ефективне розслідування таких кримінально-протиправних посягань вимагає тісної взаємодії між державними органами, міжнародними інституціями та громадянським суспільством.</em></p> <p><em>Доведено, що співпраця держав у розслідуванні воєнних кримінальних правопорушень</em><em> є ключовим елементом забезпечення справедливості та покарання винних осіб. Вона охоплює обмін інформацією, створення спільних слідчих груп, екстрадицію підозрюваних та інші форми взаємодії. Завдяки такій співпраці міжнародне співтовариство може ефективно реагувати на серйозні порушення міжнародного права.</em></p> <p><em>Зроблено висновок, що створення спільних слідчих груп дає змогу об’єднати ресурси</em><em> та експертизу різних країн для ефективного розслідування воєнних кримінальних правопорушень. Наприклад, у березні 2022 року Україна, Литва та Польща утворили спільну слідчу групу для розслідування злочинів агресії та воєнних кримінальних правопорушень, вчинених російською федерацією. Пізніше до цієї групи приєдналися Естонія, Латвія та Словаччина. Ця група стала однією з найбільших у історії діяльності Євроюсту. </em></p> <p><em>Визначено, що розслідування воєнних кримінальних правопорушень є складним та ресурсозатратним процесом, який вимагає тісної співпраці між державами. Зарубіжні країни надають Україні різноманітну допомогу в цій сфері, охоплюючи правову експертизу, технічну підтримку та участь у спільних слідчих групах.</em></p> <p><em>Виокремлено основні напрями допомоги зарубіжних країн під час розслідування кримінальних правопорушень:</em></p> <ol> <li class="show"><em>Правова та технічна підтримка. </em><em>Міжнародні партнери, зокрема країни Європейського</em><em> Союзу, надають Україні правову експертизу та технічну допомогу для ефективного розслідування воєнних злочинів. Це охоплює навчання персоналу, обмін досвідом та надання необхідних ресурсів. </em></li> <li class="show"><em>Фінансова підтримка. </em><em>Фінансування зовнішньої допомоги, зокрема від Сполучених</em><em> Штатів Америки, є важливим для забезпечення ресурсами органів, що займаються розслідуванням воєнних злочинів. Однак замороження такого фінансування може негативно вплинути на можливості проведення розслідувань.</em></li> <li class="show"><em>Участь у міжнародних слідчих групах.</em><em> Створення спільних слідчих груп, до яких</em><em> долучаються представники різних країн, дає змогу об’єднати ресурси та експертизу для ефективного розслідування. Наприклад, Україна, Литва та Польща створили спільну слідчу групу для розслідування злочинів агресії та воєнних кримінальних правопорушень, вчинених російською федерацією. </em></li> </ol> <p><em>4. Співпраця з міжнародними організаціями. Інтерпол надає Україні доступ до своїх інструментів для розслідування воєнних кримінальних правопорушень, що сприяє ефективному обміну інформацією та координації дій між правоохоронними органами різних країн.</em></p>О. В. Чернецька
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)26627310.33244/2617-4154-2(19)-2025-266-273СУТНІСТЬ І ЗМІСТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ТА ЗАХИСТУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/372
<p><em>У статті досліджено особливості змісту адміністративно-правового захисту та охорони. Визначено, що до заходів адміністративно-правової охорони прав інтелектуальної власності належать: 1) розроблення та прийняття відповідних нормативно-правових актів, що регламентують охорону та захист права інтелектуальної власності; 2) формування та здійснення політики держави у сфері охорони та захисту права інтелектуальної власності; 3) запровадження державних програм, що мають на меті захист та охорону прав інтелектуальної власності; 4) проведення державної реєстрації права інтелектуальної власності; 5) публічний контроль за дотриманням законодавства у сфері інтелектуальної власності; 6) заборона будь - яких дій фізичних та юридичних осіб, що можуть зумовити порушення прав інтелектуальної власності. Доведено, що в широкому аспекті зміст адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності становить розроблення та проведення уповноваженими суб’єктами відповідних охоронно-правових заходів, які мають на меті забезпечення законності у сфері інтелектуальної власності та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, тобто охоплюють усі складові захисту права інтелектуальної власності. Підсумовано, що основними характеристиками поняття адміністративно-правова охорона є: 1) є складовою публічного управління правовідносинами, що виникають у процесі здійснення суб’єктами права інтелектуальної власності своїх прав; 2) проводиться за рахунок вжиття адміністративно-правових заходів впливу; 3) суб’єктами адміністративно-правової охорони є органи публічного управління; 4) об’єктом адміністративно-правової охорони є права інтелектуальної власності на літературні та художні твори, комп’ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, програми організацій мовлення, наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування напівпровідникових виробів, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення, комерційні таємниці; 5) становить собою систему правових заходів, які спрямовані на забезпечення здійснення права інтелектуальної власності.</em></p>М. М. Герман
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)112110.33244/2617-4154-2(19)-2025-11-21РОЛЬ ФІНАНСОВОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В РОЗВИТКУ МІСЦЕВИХ ГРОМАД УКРАЇНИ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/371
<p><em>Статтю присвячено дослідженню процесу та особливостей впровадження фінансової</em> <em>децентралізації в контексті делегування повноважень з національного рівня на регіональний</em><em> та місцевий рівні влади у сфері формування та використання фінансових ресурсів.</em></p> <p><em>Аналізується фінансова децентралізація в Україні як ключова складова реформування</em><em> бюджетної системи та підвищення фінансової спроможності територіальних громад. Завдяки реформі місцеві органи влади отримали більше ресурсів для розвитку інфраструктури, покращення якості публічних послуг та місцевих ініціатив. Зросла частка власних доходів громад, що зменшило їхню залежність від державних дотацій. Також посилилася відповідальність місцевої влади перед жителями, адже громади самостійно ухвалюють рішення щодо розподілу бюджетних коштів. </em></p> <p><em>У статті також досліджуються особливості перерозподілу фінансових ресурсів між державним і місцевими бюджетами та механізми міжбюджетних трансфертів. Визначено основні виклики, що виникають у процесі децентралізації, зокрема питання фінансової самодостатності громад, прозорості управління коштами, ефективності податкової політики та регіонального розвитку.</em></p> <p><em>Окрема увага приділяється впливу війни на економічну ситуацію в країні та ролі децентралізації в подоланні кризових явищ. Визначено, що в умовах кризи реформа відіграє важливу роль, адже дає змогу громадам оперативно реагувати на нові потреби, відновлювати критичну інфраструктуру та підтримувати людей, які постраждали від бойових дій. Однак ця ситуація також підкреслила необхідність подальшого вдосконалення міжбюджетних відносин та пошуку додаткових джерел доходів.</em></p> <p><em>Також розглядаються нормативно-правові аспекти фінансової децентралізації, проводиться аналіз змін, внесених до Бюджетного та Податкового кодексів, що сприяли перерозподілу доходів між рівнями влади, зміцненню місцевих бюджетів та розширенню податкових надходжень на рівні громад, та які в результаті призвели до зростання частки власних доходів місцевих бюджетів.</em></p> <p><em>У підсумку визначено перспективи подальшого вдосконалення механізмів фінансової децентралізації, зокрема необхідність покращення координації між рівнями влади, забезпечення рівномірного розвитку територіальних громад та підвищення ефективності використання бюджетних коштів.</em></p>О. П. МельникВ. В. Кондратюк
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)223210.33244/2617-4154-2(19)-2025-22-32ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФІНІЦІЇ ПОНЯТТЯ «УСПІШНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, ЩО ДОСЯГЛИ ВИЗНАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ»
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/370
<p><em>У статті розглядаються основи визначення наукових досліджень, що отримали широке міжнародне визнання завдяки визнаним та успішним результатам. Проведено аналіз ключових чинників, що сприяють науковому успіху, зокрема інноваційність, міждисциплінарний підхід, актуальність проблематики та ефективна комунікація результатів. Стаття має на меті виявити закономірності, які можуть слугувати орієнтиром для майбутніх досліджень.</em></p> <p><em>Метою статті є ґрунтовний аналіз особливостей визначення дефініції поняття «успішних наукових досліджень, що досягли визнаних результатів».</em></p> <p><em>Зазначено, що успішне проведення досліджень – це не лише процес, а й визнання результатів науковою спільнотою, а визнання – це своєрідна оцінка якості й значущості праці, яка показує, що дослідження справді впливають на розвиток науки та суспільства.</em></p> <p><em>До критеріїв успішного наукового дослідження у статті віднесено: актуальність – дослідження має відповідати сучасним науковим і суспільним запитам; новизна – містить нові ідеї, підходи або результати, які не були відомі раніше; обґрунтованість – логіка викладення, використання перевірених методів та джерел; теоретична і практична цінність – результат дослідження має впливати на розвиток науки або практики; системність – дослідження повинно бути структурованим і послідовним; оригінальність мислення – авторське бачення проблеми, самостійність у висновках; можливість перевірки – результати мають бути відтворюваними іншими науковцями.</em></p> <p><em>Отже, сучасна наука розвивається надзвичайно динамічно, вимагаючи від дослідників не лише ґрунтовного теоретичного підґрунтя, але й здатності до пошуку інноваційних рішень, які повинні мати результативність та визнаність у науковому, теоретичному чи практичному значенні. Успішне наукове дослідження – це не лише отримання нового знання, а й його впровадження у практику, визнання науковою спільнотою та суспільством.</em></p>В. В. Топчій
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)333910.33244/2617-4154-2(19)-2025-33-39ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАПОБІГАННЯ НЕЦІЛЬОВОМУ ВИКОРИСТАННЮ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/369
<p><em>Стаття присвячена аналізуванню проблем нецільового використання бюджетних коштів в умовах воєнного стану в Україні. Розглядаються основні види зловживань, що можуть траплятися під час процедур публічних закупівель, та аналізуються основні причини такої протиправної діяльності. Окрему увагу приділено систематизації рекомендацій щодо посилення фінансового контролю за використанням бюджетних коштів.</em></p> <p><em>Авторами резюмується, що нецільове використання бюджетних коштів під час воєнного стану спричиняє навмисне та недбале витрачання бюджетних ресурсів на цілі, що не відповідають встановленим пріоритетам оборони та безпеки країни. У статті вказується на те, що неефективне використання бюджетних коштів прямо впливає на обороноздатність держави.</em></p> <p><em>Визначено, що нецільове використання бюджетних коштів під час воєнного стану не лише завдає прямої матеріальної шкоди державі, але й має руйнівний вплив на моральний дух суспільства та підриває довіру до державних інституцій.</em></p> <p><em>Приділено увагу аналізу нормативно-правових актів, що регламентують використання</em><em> бюджетних коштів. Визначаються ключові проблемні аспекти та пропонуються методи щодо вдосконалення механізмів фінансового контролю за використанням бюджетних коштів в Україні, а також окрему увагу приділено проблемам щодо запобігання корупції та забезпечення прозорості бюджетних витрат.</em></p> <p><em>З метою мінімізації негативних наслідків можливих зловживань у сфері використання</em><em> бюджетних коштів запропоновано ряд заходів, спрямованих на посилення та оптимізацію системи фінансового контролю за використанням бюджетних коштів. Запропоновані заходи з посилення відповідальності посадових осіб за нецільове використання коштів, застосування суворіших санкції, що допоможе зменшити кількість бюджетних правопорушень. Обґрунтовано потребу в персональній відповідальності для керівників державних установ за неефективне використання коштів.</em></p> <p><em>Підсумовано, що реалізація запропонованих заходів сприятиме зміцненню довіри суспільства до державних інститутів і підвищенню загальної ефективності витрат в умовах війни.</em></p>А. В. Гарбінська-РуденкоК. М. ФірскінаС. І. Михайлова
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)404910.33244/2617-4154-2(19)-2025-40-49МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ТЕРОРИЗМОМ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/352
<p><em>У статті досліджуються як теоретичні, так і практичні аспекти методики розслідування злочинів, пов’язаних із терористичною діяльністю. З огляду на сучасні виклики глобальної безпеки, терористичні злочини залишаються однією з найбільш небезпечних загроз як для окремих держав, так і для міжнародної спільноти загалом. Вони спрямовані не лише на завдання фізичної шкоди або знищення матеріальних об’єктів, а й на дестабілізацію суспільства, поширення паніки та залякування населення. Враховуючи складний і багаторівневий характер таких злочинів, їхнє розслідування потребує комплексного підходу, що охоплює ретельний аналіз місця події, збирання та вивчення доказової бази, встановлення можливих зв’язків між злочинцями та терористичними організаціями, а також оцінку потенційних загроз у майбутньому. Особлива увага приділяється застосуванню сучасних науково-технічних засобів, інформаційно-аналітичних систем та кримінального аналізу для підвищення ефективності розслідування</em>.</p> <p><em>Розглянуто основні етапи розслідування таких злочинів, охоплюючи фіксацію слідів, а</em><em>наліз речових доказів, використання інформаційно-аналітичних систем та методів кримінального аналізу. Особливу увагу приділено алгоритму дій слідчих та оперативних підрозділів під час документування терористичних актів, зокрема виявленню та ідентифікації організаторів, виконавців і спільників злочину. </em></p> <p><em>Також висвітлено застосування сучасних технологій, таких як цифрова криміналістика</em><em>, аналіз великих даних та засоби відеоаналітики, що дають змогу швидше ідентифікувати підозрюваних та прогнозувати можливі терористичні загрози. Важливим аспектом є міжнародне співробітництво у сфері боротьби з тероризмом, а також обмін інформацією між правоохоронними органами різних країн. </em></p> <p><em>Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення методики розслідування з урахуванням сучасних загроз і викликів. Акцентовано увагу на необхідності комплексного підходу, що поєднує правові, організаційні та технічні аспекти кримінального розслідування, а також важливість підготовки спеціалізованих кадрів для ефективної протидії тероризму.</em></p>Ю. Г. Білик
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)19420010.33244/2617-4154-2(19)-2025-194-200РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ В УКРАЇНІ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/351
<p><em>У статті розглянуто механізм реалізації права на справедливий суд у кримінальному</em><em> провадженні в Україні. Зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.</em></p> <p><em>Встановлено, що забезпечення права на справедливий суд, зокрема гарантія розгляду</em><em> справи судом, встановленим законом, є фундаментальним для правової системи України та її європейської інтеграції. Відповідність національного законодавства міжнародним стандартам сприяє зміцненню верховенства права та довіри громадян до судової системи.</em></p> <p><em>Реалізація права на справедливий суд в Україні стикається з низкою системних проблем, які підривають довіру громадян до судової системи та ускладнюють доступ до правосуддя. </em></p> <p><em>Незважаючи на численні судові реформи, проблема порушення права на справедливий</em><em> суд залишається невирішеною. Впровадження сучасних технологій, зокрема алгоритмічного аналізу порушень та подальше розповсюдження цієї інформації, може сприяти прозорості судових процесів. Автоматизований розподіл справ і цифрові бази судової практики допоможуть ідентифікувати системні порушення та підвищити об’єктивність судочинства. </em></p> <p><em>Однією з ключових форм реалізації права на судовий захист в умовах війни стало дистанційне судочинство. Ще навесні 2020 року законодавець надав можливість учасникам справи брати участь у судових засіданнях дистанційно. Проте впровадження дистанційних форм роботи досі не повністю унормовано, а технічні умови не завжди відповідають положенням процесуального законодавства та практиці судочинства. </em></p> <p><em>Дистанційне судочинство стикається з низкою процесуальних та організаційно-технічних труднощів, особливо в умовах війни. Існує гостра потреба в удосконаленні законодавчої бази та практики проведення дистанційних судових засідань. Зокрема, на розгляді Верховної Ради України перебувають законопроєкти, спрямовані на покращення можливостей дистанційного судочинства, що передбачають участь у засіданнях не лише учасників справи, а й суддів та секретарів судових засідань.</em></p> <p><em>Складна ситуація, що склалася в країні, вимагає рішучих дій та нестандартних рішень, спрямованих на забезпечення права на судовий захист без загрози для життя та здоров’я учасників судового процесу. Необхідно продовжувати роботу над удосконаленням законодавства та впровадженням нових процедур, які відповідатимуть сучасним викликам та забезпечуватимуть ефективне правосуддя в умовах воєнного стану.</em></p>О. В. Гайдак
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)20120810.33244/2617-4154-2(19)-2025-201-208РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАСАДИ ДОСТУПУ ДО ПРАВОСУДДЯ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ В УМОВАХ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/350
<p><em>Стаття присвячена дослідженню особливостей реалізації засади доступу до правосуддя у кримінальних провадженнях в умовах збройної агресії, які склались в Україні. Розглянуто основні перешкоди, що виникають під час функціонування системи кримінального правосуддя в умовах війни, зокрема: фізичне знищення судової інфраструктури, проблеми безпеки учасників кримінального провадження, переміщення значної кількості осіб, ускладнення збору доказів та проведення процесуальних дій. Аналізуються нормативно-правові зміни, що були прийняті для адаптації кримінального процесу до роботи в умовах збройного конфлікту. Особливу увагу приділено питанням дистанційного судового провадження, документування воєнних злочинів, застосування спеціальних процедур досудового розслідування та судового розгляду. Висвітлено проблеми, пов’язані з реалізацією процесуальних гарантій учасників кримінального провадження в особливих умовах, зокрема забезпечення права на захист, права на оскарження процесуальних рішень, дотримання розумних строків розгляду справ. Досліджено вітчизняну практику переміщення судів з тимчасово окупованих територій та територій, наближених до зони бойових дій, а також організацію роботи органів правосуддя в умовах частих повітряних тривог та обмеженого енергопостачання. Розглянуто інноваційні підходи до забезпечення безперервності судового процесу через використання резервних джерел енергії, створення захищених серверних приміщень для збереження електронних матеріалів справ, а також розвитку мобільних судів. Проаналізовано досвід інших країн, які стикалися з подібними викликами в умовах збройних конфліктів, зокрема Боснії і Герцеговини, Грузії, Хорватії, та можливості його адаптації до українських реалій. Висвітлено роль міжнародних організацій у підтримці системи правосуддя України, документуванні воєнних злочинів та сприянні притягненню винних до відповідальності. На основі аналізу міжнародного досвіду та національної практики запропоновано ряд рекомендацій щодо вдосконалення законодавства та практичних механізмів забезпечення засади доступу до правосуддя в умовах збройної агресії.</em></p>І. В. ГрицюкН. А. ЛугінаВ. О. Підгородецький
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)20921710.33244/2617-4154-2(19)-2025-209-217ЗАХИСТ ДАНИХ СУБ’ЄКТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЯК ГАРАНТІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ БЕЗПЕКИ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/349
<p><em>У статті досліджено механізм захисту особистих даних учасників кримінального провадження як гарантії забезпечення їх безпеки. Зазначено, що в Україні за останні роки створено багато нових органів, що покликані мінімізувати злочинність у державі, зокрема Національне антикорупційне бюро, Державне бюро розслідувань тощо. Саме нині в умовах активного реформування правоохоронної системи, варто приділити увагу питанню безпечної участі у кримінальному провадженні осіб, які сприяють встановленню істини.</em></p> <p><em>Висловлено позицію, що витонченість та відвертий цинізм, що проявляються останнім часом у злочинців, вимагають нового підходу до забезпечення прав, законних інтересів та, особливо, особистої безпеки осіб, які сприяють встановленню істини у кримінальному провадженні. Особливо це стосується процесуального статусу свідка, який, незважаючи на нові положення Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) 2012 р., залишається одним із найбільш вразливих суб’єктів кримінального процесу. Право на захист та безпеку має бути забезпечене не лише підозрюваному (обвинуваченому), але й тим, хто співпрацює з органами розслідування, заявляє до правоохоронних органів про підготовку до вчинення кримінального правопорушення або вже вчинене кримінальне правопорушення, а також повідомляє відомості, що викривають дії злочинців під час допиту. Також необхідно вживати безпрецедентних заходів для забезпечення безпеки близьких їм осіб та безпеки майна свідків.</em></p> <p><em>Акцентовано увагу на тому, що одночасний допит двох або більше вже допитаних осіб має значний вплив на його учасників, що може як позитивно, так і негативно позначатися на встановленні істини у кримінальному провадженні. Несумлінний учасник такого допиту часто намагається схилити інших до зміни своїх показань на його користь. У разі проведення одночасного допиту з аудіо- та відеоперешкодами анонімний свідок буде захищений від подібного впливу. Підозрюваний (обвинувачений) не матиме можливості побачити свідка і встановити з ним безпосередній психологічний контакт. Відсутність особистого контакту захищає анонімного свідка від посткримінального впливу, але також створює перешкоди у встановленні істини через унікальні особливості одночасного допиту за стандартною формою.</em></p>Д. С. Кухленко
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)21822610.33244/2617-4154-2(19)-2025-218-226СКЛАДАННЯ ТА РОЗГЛЯД КЛОПОТАННЯ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧАСТІ ОСІБ ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/348
<p><em>У статті досліджено процесуальний порядок складання та розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення участі осіб у кримінальному провадженні. Розкрито особливості правового регулювання цих питань, що передбачені чинним кримінальним процесуальним законодавством, а також висвітлено практичні аспекти їх реалізації в судовій діяльності. </em></p> <p><em>Проаналізовано законодавчі вимоги до форми та змісту клопотання, зокрема, визначено обов’язкові реквізити, які повинні міститися в документі для його належного оформлення. Досліджено правові підстави для подання таких клопотань, охоплюючи необхідність обґрунтування наявності ризиків ухилення від участі в процесі або перешкоджання кримінальному провадженню. Окремо розглянуто питання, пов’язані з доказуванням відповідних підстав та оцінкою їхньої достатності. </em></p> <p><em>Також у статті проаналізовано порядок судового розгляду клопотань про застосування</em><em> заходів забезпечення участі осіб у кримінальному провадженні, охоплюючи строки їх розгляду, процесуальні особливості ухвалення рішень та можливі заперечення з боку сторін. Окремо розглянуто проблеми, що виникають на практиці під час складання та розгляду таких клопотань, а також можливі способи вдосконалення правового регулювання для підвищення ефективності правозастосовної діяльності в цій сфері. Розглянуто ключові аспекти, що стосуються обґрунтування необхідності застосування конкретних заходів, а також оцінки доказів, які підтверджують наявність відповідних ризиків. Визначено проблеми правозастосування, пов’язані з розглядом клопотань, зокрема, щодо дотримання принципу пропорційності та забезпечення ефективного судового контролю за їх використанням. </em></p> <p><em>Запропоновано напрями вдосконалення чинного законодавства та судової практики для підвищення рівня правової захищеності учасників процесу. Дослідження ґрунтується на аналізі національного законодавства, судової практики та наукових доктринальних підходів до застосування заходів забезпечення участі осіб у кримінальному провадженні.</em></p>А. В. Свінцицький
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)22723310.33244/2617-4154-2(19)-2025-227-233КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У ФІНАНСОВІЙ СФЕРІ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/347
<p><em>Стаття присвячена дослідженню криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень у фінансовій сфері. Визначено основні елементи такої характеристики, зокрема способи вчинення кримінальних правопорушень, типові сліди, особливості особи злочинця та потерпілого, а також механізми приховування незаконної діяльності. Проаналізовано сучасні тенденції фінансових кримінальних правопорушень, зокрема шахрайство, ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, та зловживання службовим становищем. Окрема увага приділена методам криміналістичного дослідження фінансових кримінальних правопорушень, зокрема використанню автоматизованих інформаційних систем, аналізу транзакцій і документів, а також застосуванню експертних досліджень. Розглянуто специфіку доказування в таких справах, зокрема труднощі, пов’язані з виявленням і фіксацією слідової інформації, що потребує залучення спеціалістів у сфері фінансового моніторингу та аудиту. Зроблено висновки щодо необхідності вдосконалення методик криміналістичного аналізу фінансових кримінальних правопорушень, посилення міжвідомчої взаємодії та впровадження новітніх технологій для виявлення, розслідування та запобігання таким кримінальним правопорушенням. Акцентовано увагу на значенні міжнародного співробітництва у протидії фінансовій злочинності, особливо в умовах глобалізації фінансових ринків і використання цифрових технологій у незаконній діяльності. Також розглянуто роль правового регулювання та його вплив на ефективність боротьби з фінансовими кримінальними правопорушеннями. Обґрунтовано потребу в оновленні законодавчих норм та адаптації криміналістичних методик до сучасних викликів, зокрема кіберзагроз і транскордонних фінансових схем. Запропоновано методи вдосконалення підготовки слідчих і експертів для забезпечення ефективного виявлення та розслідування кримінальних правопорушень у фінансовій сфері.</em></p>О. В. Темненко
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)23424010.33244/2617-4154-2(19)-2025-234-240РЕЛІГІЯ ЯК ОСНОВА ПРАВОВИХ СИСТЕМ КРАЇН АЗІЇ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/368
<p><em>Стаття присвячена комплексному дослідженню юридичної природи та особливостей</em><em> релігійного типу правової системи країн Азії.</em></p> <p><em>Досліджено особливості релігійно-правової сім’ї в контексті юридичної науки та її прояву в країнах Азії. Підкреслюється, що Азія є колискою багатьох світових релігій, таких як індуїзм, буддизм, іслам, юдаїзм, сикхізм та інші, які не лише впливають на духовне життя, але й формують соціальну структуру та правові системи цих країн. Особлива увага приділяється мусульманській правовій системі, її нерозривному зв’язку з ісламом, Кораном як основним джерелом, та її значенню як універсальної політико-правової доктрини, що має історичну, теоретичну та практичну цінність.</em></p> <p><em>У тексті детально аналізуються специфічні риси релігійних правових систем, зокрема на прикладі мусульманського та іудейського права. Підкреслюється відмінність у розумінні джерел права, де замість законодавця є божественне одкровення, що робить норми абсолютними та незмінними. Розглядаються особливості іудейського права, його мононаціональний характер та розвиток в умовах відсутності власної держави впродовж тривалого часу. Також згадується вплив релігії на формування індуського та канонічного права, а також філософсько-релігійних систем Китаю.</em></p> <p><em>Зроблено висновок, що релігії країн Азії не лише формують світогляд мільярдів людей, але й є джерелом культурного, мистецького та духовного багатства. Розуміння цих релігій сприяє кращому усвідомленню традицій та цінностей, які об’єднують або розділяють народи цього регіону. </em></p> <p><em>Підкреслюється необхідність розмежування релігійного права та національних правових систем у країнах, що належать до цієї сім’ї, а також констатується</em><em> своєрідність і неповторність релігійних правових систем порівняно з іншими.</em></p> <p><em>Сучасна ж компаративістика розрізняє широке і вузьке розуміння правової системи. У широкому розумінні – це сукупність національних правових систем, які об’єднує спільність походження джерел права, основних правових понять, методів та способів розвитку. У вузькому – національна правова система.</em></p>Н. М. Бинюк
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)505610.33244/2617-4154-2(19)-2025-50-56ОСНОВНІ ЗАСАДИ ПРАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/367
<p><em>У статті розглянуто зарубіжний досвід правотворчої діяльності та прогресивні практики його використання. Зазначено, що в умовах сьогодення вдосконалення механізму правотворчості в Україні є важливим для забезпечення якості та ефективності законодавства. Так, в умовах війни удосконалення законодавства є критично важливим для адаптації правової системи до нових реалій та забезпечення ефективного функціонування держави. Військові конфлікти вимагають оперативного реагування на загрози, що потребує внесення змін до законів, спрямованих на посилення обороноздатності, регулювання діяльності силових структур та забезпечення громадської безпеки.</em></p> <p><em>У контексті сказаного, запозичення міжнародного досвіду у сфері правотворчої діяльності є ключовим для України. Це сприяє підвищенню якості законодавства, гармонізації норм із міжнародними стандартами, зміцненню правової держави <br>та покращенню інвестиційного клімату. Так, запозичення міжнародного досвіду у правотворчості дає змогу Україні гармонізувати законодавство з нормами ЄС, підвищити ефективність нормопроєктування,</em> <em>посилити верховенство права та правову визначеність</em><em>, сприяти цифровізації державного управління, підвищити прозорість та участь громадськості. Україна вже впроваджує кращі міжнародні практики, проте основним викликом залишається їх ефективне застосування в національному контексті.</em></p> <p><em>На основі аналізу зарубіжного досвіду сформульовано підходи до вдосконалення правотворчої діяльності:</em></p> <ul> <li class="show"><em>Запровадження цифрових інструментів нормопроєктування (використання алгоритмів</em><em> аналізу законодавства для уникнення суперечностей та дублювання норм, застосування штучного інтелекту та big data для оцінки впливу законодавчих ініціатив).</em></li> <li class="show"><em>Матеріальні та формальні критерії оцінки законопроєктів (аналіз змісту</em><em> (матеріальний критерій) для перевірки відповідності законотворчих ініціатив потребам суспільства, оцінка структури, термінології, юридичної техніки (формальний критерій) для забезпечення зрозумілості та однозначності).</em></li> <li class="show"><em>Ефективне прогнозування наслідків нормативно-правових актів (система SOLON</em><em> допомагає уникнути помилок на стадії планування, що зменшує ризики неефективних законів, використання експертних моделей прогнозування, які враховують економічні, соціальні та правові наслідки).</em></li> <li class="show"><em>Спрощення процесу нормопроєктування (використання автоматизованих редакторів</em><em> законодавства (аналогів Lexidit, Lexeditor IRI_AI), створення єдиної електронної платформи законопроєктів, що дасть змогу забезпечити прозорість і контроль якості.</em></li> </ul> <p><em>Участь експертів із різних галузей (інструменти, подібні до SOLON, допомагають залучати фахівців без юридичної освіти, що робить законопроєкти більш всеосяжними, використання інтерактивних консультацій із громадськістю та науковцями).</em></p>О. М. Бодунова
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)576410.33244/2617-4154-2(19)-2025-57-64ПРЕДМЕТ КОНСТИТУЦІЙНОЇ СКАРГИ Й НАСЛІДКИ ЇЇ ЗАДОВОЛЕННЯ В УКРАЇНІ ТА ПОЛЬЩІ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/366
<p><em>Наразі існує ряд проблем, які свідчать про необхідність змінити підхід до правового</em><em> регулювання деяких складових інституту конституційної скарги в Україні. У зв’язку з цим необхідно визначити основні підходи до реформування інституту конституційної скарги з огляду на позитивний досвід Республіки Польща.</em></p> <p><em>Метою дослідження є визначення видів правових актів, які можуть бути предмето</em><em>м конституційних скарг в Україні та Польщі, а також особливостей поновлення прав скаржників після завершення конституційного розгляду в цих країнах. Основними методами, які застосовуються, є дедукція, аналогія, догматичний і порівняльно-правовий.</em></p> <p><em>Результати дослідження виявились у тому, що, дослідивши практику Конституційног</em><em>о Трибуналу і відповідне законодавство, встановили багато відмінностей між польським та українським підходами до реалізації нормативної моделі конституційної скарги. </em></p> <p><em>Погоджуємося з необхідністю внесення змін до процесуальних кодексів України (адміністративного, господарського і цивільного) щодо виключення умови про те, що рішення суду загальної юрисдикції має бути не виконаним для поновлення судового провадження. Крім того, вважаємо, що Україні необхідно закріпити на законодавчому рівні положення про ретроактивність рішень Конституційного Суду, розширити предмет конституційної скарги принаймні до того переліку, який визначений у пункті 1 статті 150 Конституції України. У майбутньому, враховуючи досвід Польщі, необхідно розглянути питання про доповнення предмета конституційної скарги актами органів місцевого самоврядування і нормами процесуального права за умови, що вони застосовані судом і порушують конституційні права скаржника.</em></p>О. В. Куньовський
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)657210.33244/2617-4154-2(19)-2025-65-72ПРАВО НА МИР: СУЧАСНЕ РОЗУМІННЯ ТА НОВІ ВИКЛИКИ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/365
<p><em>чення, еволюціонуючи у відповідь на глобальні виклики, такі як кліматичні зміни, кібербезпека та пандемії. Зміна характеру конфліктів, глобалізація та зростання ролі недержавних суб’єктів вимагають переосмислення традиційних підходів до забезпечення миру. Аналіз еволюції тлумачення права на мир є ключовим для розуміння сучасних тенденцій у міжнародних відносинах.</em></p> <p><em>Метою цього дослідження є оцінка адаптації міжнародного права до нових форм конфліктів та викликів у контексті забезпечення права на мир, аналіз юридичних аспектів російської агресії, зокрема порушень міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, а також оцінка реакції міжнародного співтовариства з точки зору міжнародного права.</em></p> <p><em>У дослідженні використано комплексний підхід, що охоплює аналіз міжнародно-правових норм, міжнародних судових рішень, документів міжнародних організацій та наукових праць. Застосовано методи системного аналізу, порівняльного правознавства та міждисциплінарного підходу, що об’єднує знання з правознавства, політології, економіки та соціології.</em></p> <p><em>Дослідження показало, що поняття «право на мир» еволюціонувало, охоплюючи не лише відсутність збройних конфліктів, але й відсутність насильства в будь-якій формі, створення умов для сталого розвитку та забезпечення прав людини. Індивідуалізація права на мир відображає зростання розуміння того, що мир – це право кожної людини. Міжнародне право прав людини та міжнародне гуманітарне право взаємодоповнюють одна одну, створюючи комплексну систему захисту людського життя та гідності.</em></p> <p><em>Міжнародне право, як система, постійно адаптується до нових форм конфліктів та викликів. Для ефективного забезпечення права на мир необхідний комплексний підхід, що охоплює міжнародно-правові механізми, економічні, соціальні та політичні заходи. Важливу роль відіграють недержавні суб’єкти, як-от громадянське суспільство, міжнародні організації та бізнес. Потрібно вдосконалювати поняття «право на мир», розвивати інструменти забезпечення миру та посилювати роль недержавних суб’єктів. Ключовими чинниками є виявлення та запобігання конфліктам.</em></p>Н. А. Сердюк
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)738210.33244/2617-4154-2(19)-2025-73-82КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПОЛОГІЯ КІБЕРЗЛОЧИНІВ У БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/357
<p><em>Розвиток цифрових технологій суттєво змінив банківську сферу, відкривши нові можливості не тільки для банківських операцій, але й для кіберзлочинів. стрімкий процес інформатизації в Україні несе в собі потенційну можливість використання комп’ютерних технологій з вигодою для злочинця. </em></p> <p><em>Метою статті є дослідження наукових підходів до класифікації та типології кіберзлочинів у банківській сфері. </em></p> <p><em>Під час дослідження були застосовані загально- та спеціально-наукові методи дослідження. Структурно-функціональний метод дав змогу виділити кіберзлочини як особливу категорію злочинності й дослідити наявні класифікації та типології кіберзлочинів, а для формування висновків і пропозицій застосовувалися методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії.</em></p> <p><em>У статті розглянуто підходи науковців до визначення кіберзлочинів і розглянуто їхні існуючі класифікації та типології.</em></p> <p><em>Запропоновано власне бачення на визначення кіберзлочинів, яке сформульовано з урахуванням поглядів науковців. Також акцентується увага на доцільності класифікації кіберзлочинів за рядом критеріїв: залежно від об’єкта посягання; за способами та методами вчинення; за методами втручання в процес передачі даних; залежно від значення інформаційної системи в механізмі реалізації кримінально протиправної діяльності.</em></p> <p><em>Зроблено висновок, що, враховуючи стрімкий розвиток технологій, нових форм та методів вчинення злочинів у кіберпросторі, поширення злочинів у банківській сфері, кіберзлочини є одним з найбільш небезпечних видів кримінальних правопорушень, які становлять загрозу міжнародній та національній безпеці в кіберпросторі й потребують подальшого дослідження.</em></p>В. О. Борисенко
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)14515310.33244/2617-4154-2(19)-2025-145-153СУЧАСНІ МЕТОДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/356
<p><em>Стаття присвячена аналізу сучасних методів запобігання злочинності у сфері господарської діяльності, зокрема тих, що використовуються для боротьби з економічними злочинами. Досліджуються основні проблеми, пов’язані із злочинною діяльністю в галузі бізнесу, та пропонує комплексні підходи до їх вирішення. Окрему увагу приділено таким типам правопорушень, як шахрайство, ухилення від оподаткування, корупція, а також незаконне використання корпоративних ресурсів та відмивання грошей. Зазначено, що ефективне запобігання злочинності в господарській сфері потребує не лише посилення кримінального покарання, а й впровадження сучасних превентивних технологій, таких як системи внутрішнього аудиту, електронний моніторинг фінансових потоків, а також активне використання автоматизованих інформаційних систем для виявлення та блокування незаконних операцій. У статті обґрунтовано необхідність міжвідомчої співпраці між правоохоронними органами, податковими службами та комерційними структурами для ефективної боротьби з економічною злочинністю. Автор також аналізує роль міжнародних стандартів у запобіганні правопорушенням у сфері господарської діяльності та зазначає важливість впровадження новітніх технологій у процеси виявлення та розслідування фінансових кримінальних правопорушень. Особливу увагу приділено питанням удосконалення нормативно-правової бази, що регулює господарську діяльність, та підвищення ефективності правозастосування в контексті економічної безпеки держави. Запропоновані засоби вдосконалення системи превенції охоплюють розвиток криміналістичної експертизи, удосконалення процедур внутрішніх перевірок підприємств та посилення контролю за фінансовими операціями через використання технологій аналізу великих даних. Так, запобігання злочинності у сфері господарської діяльності є важливим елементом забезпечення економічної стабільності та розвитку країни. Запропоновані методи сприятимуть зниженню рівня кримінальної діяльності, зокрема у бізнес-середовищі, та підвищать ефективність боротьби з економічними правопорушеннями на національному та міжнародному рівнях.</em></p>А. І. Кравчук
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)15416110.33244/2617-4154-2(19)-2025-154-161КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЕКОЦИД: НАЦІОНАЛЬНИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ВИМІР
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/355
<p><em>У статті проаналізована кримінально-правова відповідальність за екоцид у національному</em><em> та міжнародному вимірі на основі існуючого розмаїття думок у юридичній літературі, міжнародних документах, резолюціях ООН та національному законодавстві. Зазначається, що в сучасній правовій доктрині термін «екоцид» та його основоположні ознаки набувають узагальненого визначення та підпадають під факти негативного цілеспрямованого впливу на природне середовище (біосферу, літосферу та атмосферу Землі), а це спричинить небезпеку для існування людини та суспільства загалом світі. Одним із важливих питань у таких діях є криміналізації протиправних діянь які належать до екоциду. У зв’язку з цим запропоновано ряд критеріїв які відповідають екоциду. Проведено розмежування понять «екоцид» та «біоцид». Аргументація цього ґрунтується на аналізі кримінальних правопорушень за ст. 441 КК України за останнє десятиліття. Акцентовано увагу на необхідності співпраці із міжнародними інституціями і, зокрема, ООН, Римським статутом Міжнародного кримінального суду (МКС) щодо визначення «екоцид» та притягнення винних до кримінальної відповідальності за цей злочин. Оновлення національного законодавства щодо ст. 441 КК України пропонується здійснювати також з урахуванням досвіду країн пострадянського простору, зокрема Грузії, Казахстану, Таджикістану, Вірменії, Молдови тощо. Прийняття міжнародних нормативно-правових актів у рамках дослідження злочину «екоцид» сприятиме уніфікації цього поняття та кримінально-правової характеристики. З урахуванням усього аспекту досліджуваної проблематики дано кримінально-правову характеристику ст. 441 КК України.</em></p> <p><em>На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що кримінальний закон має захищати основу для нашого здорового, безпечного майбутнього – довкілля, інакше ми і далі будемо погіршувати природне середовище та здоровий спосіб життя. На національному і міжнародному рівнях потрібно запровадити необхідні правові та системні управлінські механізмів для запобігання і протидії екоциду, екологічним аваріям та масового знищення довкілля. З цією метою скоординувати зусилля держав та громадських організацій. Це сприятиме усвідомлення агресивними державами, бізнесом, корумпованими чиновниками, що екоцид є тяжким злочином, за який передбачена кримінальна відповідальність.</em></p>Ю. В. НікітінД. Ю. Нікітін
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)16217410.33244/2617-4154-2(19)-2025-162-174ПРОБЛЕМАТИКА ПРИТЯГНЕННЯ БЛОГЕРІВ ДО ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/354
<p><em>Стаття присвячена всебічному з’ясуванню проблем правової відповідальності блогерів</em><em> у сучасному інформаційному просторі. У межах дослідження передбачено проаналізувати чинну нормативно-правову базу України та окремих зарубіжних країн щодо регулювання блогерської діяльності та механізмів притягнення блогерів до юридичної відповідальності.</em></p> <p><em>Особлива увага приділяється виявленню існуючих прогалин та колізій у правовому полі, що створюють труднощі в практичній площині. За результатами аналізу стаття має на меті запропонувати конкретні способи вдосконалення правового регулювання блогерської діяльності, що дасть змогу забезпечити баланс між свободою слова, правами громадян та необхідністю юридичної відповідальності за порушення закону в медіапросторі.</em></p> <p><em>Сучасний розвиток цифрових технологій спричинив активне поширення блогерства як явища, що значною мірою впливає на суспільство. Разом із зростанням популярності блогерів постає питання їхньої юридичної відповідальності за контент, що вони створюють та поширюють. У статті досліджуються основні правові аспекти відповідальності блогерів за наклеп, розпалювання ворожнечі, порушення авторських прав та поширення неправдивої інформації. Аналізується чинне законодавство України та міжнародний досвід у сфері регулювання діяльності блогерів. Визначаються ключові проблеми правозастосування, зокрема відсутність чіткої правової дефініції «блогер» та складнощі в доведенні провини. </em></p> <p><em>З метою покращення ситуації пропонується розробити чітке правове визначення «блогера», яке дасть змогу правовим органам ефективніше притягати до відповідальності осіб, що поширюють інформацію через інтернет-платформи. Крім того, важливим є вдосконалення існуючих норм законодавства щодо відповідальності за поширення неправдивої інформації, наклепу та мови ворожнечі, а також створення механізмів для врегулювання діяльності блогерів на міжнародних платформах. Усі ці заходи допоможуть забезпечити належний баланс між свободою слова та необхідністю правової відповідальності за порушення закону в медіапросторі.</em></p>О. В. СіренкоЮ. О. БілінськаЮ. О. Добровольська
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)17518210.33244/2617-4154-2(19)-2025-175-182КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОВЖИВАННЯМ ЩОДО ДЕРЖАВНИХ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ ТА ЇХНЬОГО НЕЦІЛЬОВОГО ВИКОРИСТАННЯ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/353
<p><em>Стаття спрямована на дослідження сутності поняття «зловживання державними</em><em> коштами», аналізу кримінально-правових норм, що регулюють відповідальність за розкрадання, нецільове використання та інші форми незаконного заволодіння бюджетними ресурсами, а також визначення напрямів удосконалення кримінально-правових норм з метою посилення боротьби з кримінальними правопорушеннями у сфері використання державних коштів.</em></p> <p><em>Криміналізація такого діяння насамперед обумовлена гострою суспільно-політичною</em><em> проблемою, що зазнала особливих масштабів після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Особливу хвилю негативу та обурення зазнали такі діяння тоді, коли почали виявляти факти незаконного привласнення гуманітарної допомоги у значних розмірах та її використання не за призначенням та з метою отримання прибутку.</em></p> <p><em>В умовах воєнного стану особливої цинічності й зухвалості набуває проблема зловживання</em><em> державними бюджетними коштами та їх нецільове використання. Важливо не тільки карати винних, а й створити систему для запобігання подібним зловживанням у майбутньому.</em></p> <p><em>У зв’язку з цим питання кримінально-правового аналізу кримінальних правопорушень</em><em> у фіскальній сфері, пов’язаних із зловживанням державними бюджетними коштами, набуває особливої актуальності. Потрібно дослідити існуючі проблеми правового регулювання в цій сфері, виявити найбільш поширені схеми та механізми вчинення таких кримінальних правопорушень, розробити ефективні механізми запобігання та протидії цим зловживанням.</em></p> <p><em>Саме цим питанням і присвячена ця стаття, в якій буде здійснено кримінально-правовий аналіз зловживань коштами державного бюджету України, досліджено правові аспекти фіскальної політики, їхній вплив на економічну безпеку, стабільність і розвиток країни та оцінено ефективність чинного кримінального законодавства у сфері запобігання і покарання за ці кримінальні правопорушення.</em> <em>Закцентуємо увагу на потребі в комплексному підході до вирішення цієї проблеми, зокрема посилення контролю за використанням бюджетних коштів, підвищення професіоналізму державних службовців, залучення громадськості до контролю та міжнародне співробітництво.</em></p>Н. А. СперкачС. М. Михалевич
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)18319310.33244/2617-4154-2(19)-2025-183-193ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМЦІВ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/364
<p><em>У статті розглядається господарсько-правове регулювання відповідальності підприємців за порушення прав споживачів в Україні та у світі. Визначено та проаналізовано сутність господарсько-правової відповідальності через її основні ознаки та функції, які забезпечують ефективність правового регулювання цієї сфери. З’ясовано, що одними з основних ознак господарсько-правової відповідальності є: юридична підстава та фактична підстава, яка зумовлена конкретними обставинами, що доводять факт правопорушення. Встановлено, що господарсько-правова відповідальність має чітко визначений механізм впливу, що дає змогу усунути наслідки порушення та відновити баланс у відносинах між учасниками господарських відносин. Зазначено форми господарсько-правових санкцій за порушення прав споживачів в Україні, які регулюються Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами, зокрема: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції. Досліджено господарсько-правове регулювання відповідальності підприємців за порушення прав споживачів в України та світу. Виокремлено проблеми, що ускладнюють ефективне функціонування системи захисту прав споживачів як в Україні, так і в усьому світі. Розкрито проблеми із захистом прав споживачів у світі. Зроблено висновок, що господарсько-правове регулювання відповідальності підприємців за порушення прав споживачів має велике значення в Україні та у світі, проте існують значні проблеми, що ускладнюють ефективне функціонування цієї системи. Для подальшого розвитку необхідно працювати над удосконаленням національних та міжнародних норм, створенням ефективних механізмів контролю та захисту, а також підвищенням правової освіти серед споживачів і підприємців.</em></p>О. І. БоднарчукА. Р. ТатаренкоЮ. В. Коржовник
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)839210.33244/2617-4154-2(19)-2025-83-92ПРАВА ТА ІНТЕРЕСИ ОДНОГО З БАТЬКІВ, ЩО ПРОЖИВАЄ ОКРЕМО ВІД ДИТИНИ, ЯК ПРЕДМЕТ ЗАХИСТУ В ПОРЯДКУ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/363
<p><em>Статтю присвячено аналізу прав та обов’язків батька чи матері, що проживає окремо від дитини, як предмета захисту в цивільному судочинстві. Посилаючись на нормативно-правові акти, а саме Сімейний кодекс України, Закон України “Про охорону дитинства”, перелічено суб’єктивні немайнові права та обов’язки батьків, що проживають окремо, та і батьків загалом. Здійснено поверхневий аналіз проблемних питань у справах, пов’язаних з захистом прав та інтересів одного з батьків, що проживає окремо від дитини. Також під час вивчення питання предмета у справах про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні наведено з судової практики, приклади порушення прав та інтересів одного з батьків, що проживає окремо від дитини. Взято до уваги справи, які не обмежуються прийняттям судового рішення першої інстанції та, враховуючи змагальність сторін в цьому питанні, закінчуються прийняттям постанов Верховного Суду. Визначено найбільш поширений перелік прав, за захистом яких батьки звертаються до суду, а саме: усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, реалізація права на контакт з дитиною та отримання інформації про стан здоров’я дитини. Відповідно реалізується право на захист інтересів одного з батьків, що проживає окремо від дитини. Додатково зазначу, що усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, які чинить один з батьків, що проживає разом з дитиною, є найбільш поширеною позовною вимогою у відповідних судових справах. До поширеного чинника можна також віднести конфлікт між батьками, що додатково відображається на реалізації батьківських прав та інтересів. </em></p> <p><em>Аналізуючи юридичну літературу, зазначено, що особисті немайнові права батьків та дітей носять універсальний характер та реалізуються виключно в інтересах дитини.</em></p>В. І. Костюк
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)9310010.33244/2617-4154-2(19)-2025-93-100ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВПЛИВУ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/362
<p><em>Стаття присвячена аналізу сучасного стану фіскальної політики в Україні як інструменту соціального захисту населення в умовах воєнного стану. Досліджується вплив соціально-економічних труднощів та повномасштабного вторгнення росії на ефективність соціальної політики держави. У статті аналізуються основні механізми соціального захисту, такі як соціальна допомога, соціальні гарантії та соціальне страхування, та їх відповідність сучасним викликам.</em></p> <p><em>Дослідження виявляє диспропорції в розподілі бюджетних коштів, де пріоритет надається військовим потребам, що негативно впливає на соціальну сферу. Аналізуються проблеми неефективності механізму надання пільг, невідповідності розмірів соціальних виплат реальним потребам населення та недоліки системи соціального страхування.</em></p> <p><em>Наголошується на необхідності комплексного реформування системи соціального захисту, зокрема: перехід від категоріального принципу надання пільг до адресного, з урахуванням реального матеріального стану громадян; оптимізація розподілу бюджетних ресурсів на соціальні програми; забезпечення прозорого контролю за використанням коштів; залучення громадських організацій та експертів до розробки соціальних програм.</em></p> <p><em>У статті робиться висновок, що державні видатки на соціальну сферу є ключовим елементом забезпечення конституційних прав громадян на соціальний захист. Ці видатки, спрямовані на підтримку непрацездатних, пенсіонерів, ветеранів, сімей, дітей, молоді та безробітних, а також на вирішення житлових питань, відображають соціальну відповідальність держави. </em></p> <p><em>Однак ефективність соціального захисту залежить не лише від обсягу фінансування, але й від ефективності розподілу коштів. Брак фінансових ресурсів, особливо в умовах економічних та політичних викликів, ускладнює виконання соціальних зобов’язань держави. Тому реформування системи соціального захисту, зокрема через залучення недержавних інститутів та розробку чіткої концепції соціальної політики, є необхідним для забезпечення соціальної справедливості та стабільності в суспільстві.</em></p>Н. В. ЛаговськаА. Ю. Романенкова
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)10111010.33244/2617-4154-2(19)-2025-101-110АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ У СФЕРІ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ В ПЕРІОД ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/361
<p><em>У науковій статті досліджуються актуальні питання правового забезпечення захисту</em><em> прав споживачів у сфері споживчого кредитування в умовах воєнного стану в Україні. Проаналізовано основні зміни в нормативно-правовому регулюванні кредитних відносин, спричинені повномасштабною збройною агресією, зокрема впровадження мораторіїв, кредитних канікул, механізмів реструктуризації та заборони стягнення житла. Увагу зосереджено на практичних проблемах реалізації прав позичальників, зокрема пов’язаних із зловживаннями з боку кредитних установ, правовою невизначеністю та обмеженим доступом до судового захисту. Акцент зроблено на аналізі сучасної судової практики у спорах між споживачами та фінансовими організаціями, а також на формуванні нових підходів до забезпечення балансу між інтересами сторін у період кризи. Запропоновано напрями вдосконалення законодавства та практики правозастосування у сфері споживчого кредитування з урахуванням соціальної вразливості позичальників та потреб правової визначеності.</em></p> <p><em>Підкреслено, що захист прав споживачів у сфері споживчого кредитування в умовах дії воєнного стану потребує особливої уваги держави. Введення воєнного стану створило нові виклики для кредиторів та споживачів. Оновлення законодавства демонструє важливість та складність забезпечення належного рівня захисту прав споживачів у досліджуваній сфері. Проблематика реалізації прав споживачів у сфері кредитування у воєнний час вимагає комплексного підходу: від удосконалення законодавства до активізації ролі держави в правозахисній сфері. Судова практика у сфері споживчого кредитування у період воєнного стану формується у динамічному контексті та є результатом пошуку балансу між нормами права і життєвими обставинами. Подальше її вдосконалення є необхідною умовою для стабільності банківської системи, справедливого захисту споживачів і зміцнення правової державності.</em></p>Л. Д. МенівА. О. Кучеренко
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)11111810.33244/2617-4154-2(19)-2025-111-118ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА ДОМЕННЕ ІМ’Я: ОКРЕМІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/360
<p><em>Визначено, що проблематика реалізації права на доменне ім’я стосується: уточненн</em><em>я законодавчого визначення доменного імені, вдосконалення правового порядку реалізації вказаного права; проблематики судової процедури розгляду спорів, які виникають у зв’язку із реалізацією права на доменне ім’я.</em></p> <p><em>Стаття присвячена висвітленню окремих проблемних питань реалізації права на доменне ім’я, виробленню пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства. </em></p> <p><em>Проаналізовано роботи щодо загальної проблематики реалізації та захисту прав інтелектуальної власності, а також прав на торговельну марку, зокрема роботи таких вчених: Г. О. Андрощук, А. О. Кодинець, О. В. Кохановська, Н. М. Мироненко, <br>О. П. Орлюк, О. Д. Святоцький, Є. О. Харитонов, О. Р. Шишка та деяких інших. Досліджено роботи щодо безпосередньої проблематиці доменних імен: О. М. Андрусенко, Н. М. Булат, О. М. Волощенко, В. І. Грицай, О. М. Коршакова, О. М. Сказко. </em></p> <p><em>Обґрунтовано, що одним із проблемних питань у зазначених справах є дослідження доказів, зокрема висновку експерта з окремих питань застосування доменного імені. Наголошено на вдосконаленні правового статусу Вищого Суду з питань інтелектуальної власності. Приділено увагу проблематиці розмежування понять «вебсайт», «доменне ім’я», «торговельна марка». </em></p> <p><em>Актуальні заходи щодо вирішення цієї проблематики можуть бути систематизовані на такі: організаційного характеру (створення додаткових реєстрів та баз даних, розширення можливостей використання альтернативних способів вирішення спорів), фактичного характеру (забезпечення роботи Вищого Суду з питань інтелектуальної власності), законодавчого характеру (уточнення законодавчого визначення доменного імені, врегулювання правового статусу реєстру доменних імен) та деякі інші. Серед них пріоритетним варто визначити забезпечення роботи Вищого Суду з питань інтелектуальної власності, а також розширення можливостей застосування альтернативних способів вирішення спорів.</em></p>Ю. Ю. Рябченко
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)11912510.33244/2617-4154-2(19)-2025-119-125ПРАВОВІ ПІДСТАВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ВСТУП У СПАДЩИНУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/359
<p><em>В умовах воєнного стану в Україні реалізація спадкових прав стикається з численними правовими та практичними викликами. Втрата важливих документів, ускладнений доступ до нотаріальних послуг та загроза зловживань з боку третіх осіб є основними проблемами, з якими стикаються спадкоємці. Це призводить до виникнення юридичних колізій, що потребують термінового та ефективного вирішення.</em></p> <p><em>Метою цієї статті є глибокий аналіз правових підстав для реалізації права на спадкування в умовах воєнного стану. Автор ставить завдання виявити основні проблеми, які виникають під час спадкування, та розробити рекомендації щодо вдосконалення правозахисних механізмів у цій сфері. Для досягнення мети використовуються методи системного аналізу та порівняльного права. Вивчається чинне українське законодавство, практика нотаріусів та наукові публікації, що дає змогу визначити можливі засоби щодо вирішення виявлених проблем.</em></p> <p><em>Результати дослідження свідчать, що існує нагальна потреба в адаптації спадкового</em><em> законодавства до умов воєнного стану. Було виявлено, що спадкоємці часто стикаються <br>з серйозними труднощами через неефективність юридичних механізмів, які не враховують специфіки ситуації. Важливо також зазначити, що необхідно значно покращити доступ до нотаріальних послуг у кризових умовах, зокрема через спрощення процедур та розвиток нових технологій.</em></p> <p><em>Зокрема, важливою є проблема втрати документів, що підтверджують спадкові права, через пошкодження чи знищення майна внаслідок військових дій. У таких випадках потрібно запровадити механізми відновлення документів без необхідності особистої присутності спадкоємців, що дасть змогу знизити навантаження на нотаріусів і суди. Крім того, потрібно вдосконалити систему дистанційних нотаріальних послуг, щоб спадкоємці мали можливість отримати відповідну допомогу без виїзду в зону бойових дій.</em></p> <p><em>У висновках підкреслюється, що питання реалізації спадкових прав під час воєнного стану потребує термінового вирішення. Автор пропонує запровадити спеціальні процедури для спадкування, які відповідають умовам воєнного часу. Серед таких заходів – удосконалення механізмів захисту прав спадкоємців, розробка законодавчих ініціатив, що враховують специфіку роботи нотаріусів під час війни, а також реалізація нових технологій для ведення реєстрації спадкових прав. Подальші дослідження повинні зосередитись на впровадженні електронних технологій, дистанційних нотаріальних послуг та розробці законодавчих актів, які забезпечують захист прав спадкоємців у кризових умовах.</em></p>Н. Б. НовицькаА. М. НовицькийН. М. Салецька
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)12613410.33244/2617-4154-2(19)-2025-126-134ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ СПРАВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ РЕАЛІЗАЦІЄЮ ПРАВА НА ВІДСТРОЧКУ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ
https://ojs.dpu.edu.ua/index.php/irplegchr/article/view/358
<p><em>У науковій статті </em><em>встановлено, що юридичні факти є ключовими елементами правового регулювання, оскільки саме вони визначають момент виникнення, зміни або припинення правовідносин. </em></p> <p><em>Було розглянуто правові особливості встановлення </em><em>юридично значущих фактів, які </em><em>є підставою для реалізації громадянами права на відстрочку. </em><em>Зокрема, було проаналізовано</em><em> такі категорії справ: встановлення факту самостійного виховання дитини одним із батьків, позбавлення батьківських прав, усиновлення, встановлення опіки над недієздатними особами як підстави, що надає право на звільнення від військової служби.</em></p> <p><em>Особливу увагу було приділено питанню зловживань зазначеними правовими механізмами</em><em> та маніпуляціям із сімейно-правовими статусами з метою отримання відстрочки. У цьому контексті досліджено судову практику та нормативне регулювання відповідних питань, а також проведено аналіз постанов Верховного Суду щодо способів встановлення юридичних фактів у справах, пов’язаних з мобілізацією, та позиції судів у цій категорії справ.</em></p> <p><em>Акцентовано на необхідності вдосконалення законодавчого регулювання механізмів встановлення юридично значущих фактів для запобігання корупційним ризикам та захисту найкращих інтересів дитини та інших вразливих категорій населення.</em></p> <p><em>Вказується на необхідність забезпечення ефективного контролю за змінами у сімейному статусі осіб, які претендують на відстрочку, а також на важливість збереження балансу між правами громадян (приватними інтересами) та інтересами держави (суспільними інтересами).</em></p> <p><em>Запропоновано можливі заходи вдосконалення законодавчих механізмів, зокрема посилення контролю за процедурами усиновлення та встановлення опіки в умовах воєнного стану.</em></p>Л. О. СаміликБ. І. Паланська
Авторське право (c) 2025 Ірпінський юридичний часопис
2025-09-152025-09-152(19)13514410.33244/2617-4154-2(19)-2025-135-144