Ірпінський юридичний часопис

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРОТИДІЇ КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ

2025-08-17T20:22:35+02:00

Початок двадцять першого століття охарактеризувався активним розвитком комп’ютерних технологій. Комп’ютерна техніка відіграє важливу роль як у повсякденному житті кожного з нас, так і в діяльності цілої держави. Зазначається, що швидка комп’ютеризація потягнула за собою виникнення нових суспільних відносин – відносин в інтернеті (кіберпросторі). Кіберпростір зі свого боку має, крім позитиву, ряд негативних, кримінально-правових характеристик, таких як порушення авторських прав, розповсюдження комп’ютерних вірусів, втручання в роботу інформаційних носіїв, незаконне використання інформації, та багато інших, як традиційних, так і інших видів кримінальних правопорушень, які були названі кіберзлочинами. Акцентується увага на тому,
що кіберзлочиність є великою проблемою сучасності. Досліджуються питання кіберзлочинності, які набули суттєвого розвитку, що спричинило серйозне занепокоєння в системи правоохоронних та правозахисних органів багатьох держав.

У статті досліджуються питання систематичного зростання кількості інформаційних злочинів та динаміка їх поширення. Також систематичне розповсюдження програм-вірусів, фактів несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів кіберпростору, протиправне викрадення важливої інформації з баз даних, що не перебуває в загальному доступі, спричиняє дедалі більше негативних наслідків та несе небезпеку для суспільства.

Зазначається, що однією із загроз національній безпеці в інформаційній сфері згідно зі ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» визначено комп’ютерну злочинність і комп’ютерний тероризм, а в Конституції України забезпечення інформаційної безпеки названо справою усього українського народу. За останні роки вітчизняні правоохоронні органи значно підсилили напрям протидії кіберзлочинності. Було створено окреме Управління боротьби з кіберзлочинністю у структурі Міністерства внутрішніх справ України, Департамент контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України, структури із захисту інформації у складі міністерств та інших органів виконавчої влади.

КОРУПЦІЙНІ КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ НЕРУХОМОСТІ

2025-08-17T20:08:37+02:00

У цій статті визначено за мету дослідити необхідність удосконалення кримінального законодавства щодо впровадження кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення у сфері нерухомості. Також досліджуються положення чинного кримінального законодавства щодо правової проблеми, якою законодавець фактично прирівняв корупційний нетяжкий злочин до умисного тяжкого злочину чи необережного особливо тяжкого злочину, чим порушив законодавчу парадигму. Зазначено, що такий підхід дещо ускладнює можливість удосконалення кримінального законодавства щодо впровадження кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення у сфері нерухомості.

Аналізуються результати вивчення судової практики призначення покарання за корупційні кримінальні правопорушення, які дають підстави стверджувати, що за такі діяння суд здебільшого призначає штраф, значно рідше – позбавлення волі на певний строк з реальним його відбуванням. Як додаткове покарання застосовують позбавлення права обіймати певні посади (пов’язані з наданням публічних послуг; у правоохоронних органах; в органах місцевого самоврядування; в установах, організаціях, підприємствах незалежно від форми власності й організаційно правової форми; пов’язані з виконанням адміністративно-господарчих та організаційно розпорядчих функцій; керівні посади
у військових формуваннях Збройних сил України тощо) і конфіскація майна. Часто укладають угоду про визнання винуватості. Попри незначні в окремих випадках
суми неправомірної вигоди суди не закривають кримінальні провадження у зв’язку з малозначністю.

Зазначається, що не визначено чітких ознак розмежування корупційних кримінальних правопорушень законодавцем, а ті, що наявні, перелік обмежений. Хоча, затверджуючи на законодавчому рівні перелік конкретних кримінальних правопорушень як корупційні, значно спрощує діяльність правоохоронних органів під час здійснення кримінальних проваджень.

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ФОРМУВАНЬ

2025-08-17T19:56:15+02:00

У статті проаналізовано кримінологічні особливості лідерів організованих злочинних формувань, що спеціалізуються на різних видах злочинної діяльності; розглянуто їхню типологію.

З’ясовано кримінологічні особливості особистості рядових та інших учасників організованих злочинних формувань залежно від їхньої ролі та виду злочинної діяльності, наведено їх класифікацію.

Визначено чинники, що сприяють злочинній поведінці членів організованих злочинних формувань. Також приділено увагу основним ознакам організованої злочинності та її сучасного стану.

Розкрито структуру організованих злочинних формувань; виявлено закономірності та несприятливі тенденції, а також основні напрями діяльності організованих злочинних формувань в Україні.

У статті запропоновано заходи профілактичного впливу щодо учасників організованих злочинних формувань.

Також значну увагу приділено тому, що громадська небезпека учасника організованої злочинної діяльності полягає в тому, що він є частиною організованої системи злочинності, та члени організованих злочинних формувань становлять особливу, підвищену суспільну небезпеку саме у таких об’єднаннях. Проаналізовано, що організована злочинність – це відносно самостійний вигляд злочинності, що має високий рівень суспільної небезпеки, являє собою цілісну стійку систему злочинної діяльності організованих злочинних формувань, що складається із сукупності злочинів, скоєних організованими злочинними групами та/або злочинними спільнотами (злочинними організаціями), та осіб, які їх вчинили на певній території в певний проміжок часу, що виявляється у здатності до відтворення та в систематичній злочинній діяльності, яка забезпечена своїми засобами захисту від соціального контролю та корупційними зв’язками з представниками державної влади, місцевого самоврядування та здійснюється у всіх сферах життя суспільства, гарантуючи фінансовий прибуток, зокрема від легалізації злочинних доходів.

КАТЕГОРІАЛЬНО-ПОНЯТІЙНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2025-08-17T19:44:57+02:00

У статті розглядаються питання, які стосуються визначення окремих термінів, які найчастіше використовуються в ході дослідження проблематики кримінально-правової охорони зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Зокрема, з’ясовано етимологію
термінів «категоріальний», «понятійні», «інтерпретації», «охорона», «глобалізація», «зовнішньоекономічна діяльність» та ін., а також зроблено спробу з’ясування історичної появи та розвитку окремих із них.

Відстежено історичні витоки понять «глобалізація» і «зовнішньоекономічна діяльність» та поширення в Україні і в Світі таких негативних явищ, як «білокомірцева» та транснаціональна злочинності, які є вищим рівнем кримінальної еволюції.

У статті також з’ясовано, що з нарощуванням масштабів зовнішньоекономічної діяльності суттєво збільшилася кількість кримінальних проваджень, які вчиняються у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Серед них «товарна контрабанда», яка сприяє активному розвитку незаконного обігу наркотичних засобів, зброї, фальшивої валюти, незаконному переміщенню через митний кордон України стратегічно важливих товарів, історичних і культурних цінностей, цінних порід лісу тощо.

Наведено авторське розуміння поняття «категоріально-понятійні інтерпретації кримінально-правової охорони зовнішньоекономічної діяльності».

УНІВЕРСАЛЬНЕ ТЕОРЕТИЧНЕ РОЗУМІННЯ КОРУПЦІЇ ТА ЇЇ ПРАКТИЧНА РЕФЛЕКСІЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

2025-08-17T16:28:04+02:00

У статті автором тлумачиться кримінологічне і загальнонаукове розуміння корупції, яке висвітлюється крізь призму функціонування соціальних інститутів, публічної служби та приватного інтересу, які породжують негативні соціальні наслідки девіативної поведінки, зловживання довіреними повноваженнями, та узагальнюються корупційні виклики і способи протидії цьому злочинному феномену.

Автором поставлено за мету здійснити три аналітичні кроки, а саме дослідити теоретичне походження феномену корупції та його загальноприйняту універсальну правову характеристику, визначити джерела і причини його існування і на підставі практичних його проявів у зарубіжних країнах здійснити аналіз внутрішніх чинників цього злочинного феномену для розробки механізмів протидії ньому. Сьогоднішній інтерес до корупції зріс, коли американські та британські дослідники політекономії намагалися ретельно вивчити корупцію в 60-х роках минулого століття. Незабаром антропологи та багато американських новаторів-політологів долучилися до боротьби. У зв’язку з тим, що корупція стає все більш поширеною в усьому світі за останні двадцять-тридцять років, ряд дисциплін, що її вивчають, вийшов за межі економічних і правових наук.

Приховуючи реальні чинники і причини поведінки корупціонерів, хто обіймає відповідальні посади, вони часто регулюються основоположним документом, таким як конституція країни, та обов’язками, які чітко визначені. Є багато видів довіреної влади, що мають відношення до розуміння корупції, охоплюючи владу тих, хто працює в приватному секторі. Ті, хто обіймає державні посади, кому довірили владу, часто регулюється основоположним документом, таким як конституція країни, та обов’язками, які чітко визначені.

У статті доводиться, що клептократичні очільники при владі приватизовують публічні активи та державну скарбницю, адже виграють від перетину і злиття державного й приватного інтересів. Так само, як відмінність між державним і приватним секторами стала розмитою, так само і між корупцією в державному секторі й корупцією в приватному секторі поступово зникають розбіжності. Корупційне заволодіння важелями управління держави (state capture) та клептократія прагнуть максимізувати свій вплив і водночас зберегти можливості красти в держави.

Хоча не існує «універсального» рецепта боротьби і запобігання корупції, але можна зробити висновок, що для того, щоб по-справжньому розробити ефективний механізм запобігання та протидії корупції, фахівці також повинні глибше поглянути на основні умови, які дали змогу статися корупції. Розуміння цього контексту має вирішальне значення для розробки працюючого та реалістичного рішення, яке запобігає повторенню подібних проблем і протидіє відтворенню корупційної злочинності в майбутньому.

СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ОБУМОВЛЕНІСТЬ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ДІЯНЬ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2025-08-17T16:20:06+02:00

У цій статті розглянуто питання соціально-правової обумовленості криміналізації діянь у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З’ясовано, що необхідність запровадження кримінальної відповідальності за діяння, вчинені у цій сфері, було виваженим, актуальним і виправданим. Така необхідність була результатом багаторічної практики та реакцією на виклики сьогодення. Адже соціальні ризики таких діянь породжують вкрай негативні наслідки як для національної безпеки держави, так і суспільства загалом.

Досліджено основні аспекти соціальної обумовленості криміналізації діянь у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у результаті чого з’ясовано, якими основними елементами вона визначається та які соціально-економічні наслідки настають від вчинення таких діянь.

Зроблено висновок, що існує об’єктивна нагальна потреба в законодавчій класифікації діянь, які вчиняються у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначено види кримінальних правопорушень, які є кримінальними правопорушеннями, пов’язаними із зовнішньоекономічною діяльністю.

СФЕРА ЮРИСДИКЦІЇ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ЦЕРКОВНОГО СУДУ В СЕРЕДНІ ВІКИ

2025-08-17T13:33:38+02:00

Стаття присвячена визначенню сфери та особливостей персональної, територіальної та предметної юрисдикції західноєвропейського церковного судочинства в Середні віки. Проаналізовано підсудність церковному суду окремих соціальних груп та певних категорій цивільних та кримінальних справ згідно з приписами канонічного права, постановами церковних Соборів та папськими декреталіями. Констатовано, що справи, які стосувалися віри і моралі, а також усі справи щодо осіб, які перебували у церковному віданні, були підсудні суто церковному суду. Зазначено, що церковна земельна власність була основою економічної, політичної і судової влади західноєвропейских середньовічних церковних прелатів та установ. Населення, що проживало на церковних землях, було підсудним церковному суду. Автор звертає увагу, що церковна юрисдикція мала різні межі та форми згідно із статусами осіб та категоріями справ: в одних випадках церковні судді були представниками духовної влади християнської церкви (захищаючи суспільні моральність та духовність), в інших – як світські сеньори та землевласники з правом світського суду над своїми підлеглими. Визначено, що персональна юрисдикція церковного суду на Заході була значно ширшою, ніж у Візантії. Християнство значно вплинуло на всі без винятку сфери цивільних правовідносин, але особливо очевидним та найбільш значущим цей вплив виявився в сімейно-шлюбних відносинах. Зроблено висновок, що церковному суду були підсудні: 1) усі особи духовного стану в усіх спірних справах між собою; 2) усе населення (як духовне, так і світське) за чітко визначеним переліком справ; 3) деякі соціальні верстви світського населення по всіх справах; а найвагомішу категорію справ підсудних церковному суду становили справи про припинення шлюбу та визнання шлюбу недійсним.

НАУКОВА ШКОЛА «ІНТЕЛЕКТ» ПРОФЕСОРА ІВАНА БОГАТИРЬОВА НА ШЛЯХУ ТРАНСФОРМАЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В ПЕНІТЕНЦІАРНУ СИСТЕМУ

2025-08-17T13:24:48+02:00

Стаття присвячена ролі наукової школи «Інтелект» професора Івана Богатирьова в галузі пенітенціарного права на шляху трансформації кримінально-виконавчої системи України в пенітенціарну систему. Запропоновано та обґрунтовано бачення концепції фундаментальних шляхів створення цієї школи. Визначено науковий супровід трансформації кримінально-виконавчої системи України в пенітенціарну систему під керівництвом керівника наукової школи «Інтелект» професора І. Г. Богатирьова, це: розробки нових моделей, концепцій трансформації кримінально-виконавчої системи України в пенітенціарну систему; удосконалення національного законодавства у сфері захисту прав і свобод засуджених у місцях несвободи; підготовка, перепідготовка персоналу органів і установ виконання покарань і пробації; впровадження в місця несвободи європейських стандартів щодо засуджених і ув’язнених; розробка доктринальної моделі соціальної корекції засуджених в місцях несвободи ДКВС України; впровадження у діяльність органів і установ виконання покарань ефективних заходів запобігання злочинності загалом і у пенітенціарній сфері зокрема тощо. Зазначено роль стратегії реформування (розвитку пенітенціарної системи до 2026 року, де зазначено основні цілі подальшого реформування і функціонування пенітенціарної системи України. У висновках до статті узагальнюються результати дослідження.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ В УКРАЇНІ

2025-08-17T21:07:44+02:00

У статті проаналізовано процес розвитку електронної комерції і її адаптації до українського законодавства.

Електронна комерція в Україні активно розвивається, але потребує вдосконалення законодавства для відповідності європейським стандартам. Стаття досліджує поняття електронної комерції в українському правовому полі, виявляє проблеми регулювання онлайн-продажів та недовіри споживачів. Проаналізовано існуючі наукові праці та обґрунтовано актуальність теми. Розглянуто визначення електронної комерції, необхідність гармонізації законодавства з ЄС та конкретні кроки для цього. Детально описано права та обов’язки продавців і покупців, особливості електронних договорів та захисту персональних даних. Визначено ключові виклики розвитку (технічні бар’єри, кібербезпека, правозастосування) та перспективи (зростання популярності, підвищення довіри, вдосконалення законодавства). У висновках підкреслено важливість вирішення існуючих проблем для подальшого успішного розвитку електронної комерції в Україні.

Підкреслено важливість імплементації європейської моделі інституційного регулювання у зв’язку з підписанням Угоди про асоціацію з ЄС. Наведено перелік конкретних кроків, необхідних для гармонізації національного законодавства з нормами права ЄС у сфері електронної комерції, охоплюючи розширення інформації для споживачів, регулювання онлайн-маркетплейсів, боротьбу з нечесною практикою, регулювання цифрового контенту, заборону геоблокування, усунення надмірних комісій, посилення ринкового нагляду, запровадження альтернативних способів вирішення спорів, спрощення оподаткування та розмитнення, забезпечення прозорої доставки та підвищення конкуренції.

У висновках статті підкреслюється, що електронна комерція є новою та перспективною сферою в Україні, яка потребує подальшого вдосконалення нормативно-правової бази, особливо в контексті євроінтеграції. Наголошується на важливості впровадження чітких правил для всіх учасників ринку, забезпечення прозорості, захисту прав споживачів та поліпшення інфраструктури. Автор підсумовує, що для успішного розвитку електронної комерції необхідно вирішити ряд проблем, пов’язаних з правовим регулюванням, технічною інфраструктурою та довірою споживачів.

ПРОБЛЕМА ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ШКІДЛИВІ НАСЛІДКИ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

2025-08-17T21:00:17+02:00

У статті досліджується проблема юридичної відповідальності за шкоду, заподіяну використанням систем штучного інтелекту (ШІ). Розглядається феномен «розриву відповідальності» (responsibility gap) та його вплив на правове регулювання. Аналізуються концептуальні підходи до визначення суб’єкта відповідальності в умовах автономного функціонування ШІ та особливостей його навчання.

Розкриваються складнощі правозастосування, зумовлені імовірнісним характером роботи ШІ, його здатністю до самонавчання та проблемою «чорної скриньки». Окрему увагу приділено питанням технологічного «галюцинування» ШІ (AI hallucination), коли система генерує помилкові або неіснуючі дані, ускладнюючи встановлення причинно-наслідкових зв’язків та відповідального суб’єкта.

У статті розглядаються три основні форми «розриву відповідальності»: істинний розрив, уявний розрив та «розмивання відповідальності», спричинене багаторівневою взаємодією різних суб’єктів. Аналізуються можливі юридичні механізми усунення цих проблем, зокрема запровадження спеціальних режимів відповідальності для розробників, власників і користувачів ШІ.

Окремо проаналізовано міжнародний досвід регулювання ШІ, зокрема положення нового Європейського закону про ШІ, що встановлює ризик-орієнтований підхід до відповідальності. Робиться висновок про необхідність адаптації існуючих правових концепцій та розробки нових регуляторних моделей, здатних враховувати особливості автономних систем.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ У ПРАВОВЕ ПОЛЕ УКРАЇНИ: СЕКТОРАЛЬНІ РЕФОРМИ ТА ВИКЛИКИ ІНТЕГРАЦІЇ В ЄС

2025-08-17T20:50:15+02:00

У статті досліджується процес імплементації європейських стандартів у правову систему України, зокрема законодавча адаптація, секторальні реформи та виклики інтеграції в ЄС. Незважаючи на триваючу військову агресію, Україна демонструє стійкість і рішучість у наближенні до членства в Європейському Союзі. Проаналізовано ключові етапи євроінтеграції, зокрема ухвалення переговорних рамок та початок офіційних переговорів про вступ у червні 2024 року.

Окрему увагу приділено судовій реформі, охоплюючи оновлення Вищої ради правосуддя, відбір суддів Конституційного Суду та необхідність удосконалення механізмів суддівської доброчесності. Розглянуто реформування правоохоронного сектору та модернізацію юридичної освіти. Висвітлено прогрес і проблеми реалізації антикорупційної політики, зокрема виконання Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки.

У висновках підкреслюється значний поступ України у секторальній інтеграції та доступі до внутрішнього ринку ЄС, а також окреслюються ключові виклики: судова реформа, забезпечення верховенства права та боротьба з корупцією. Наголошується на важливості ефективної координації, ресурсного забезпечення та політичної волі для подальшого наближення України до європейського правового простору.

ОСОБЛИВОСТІ ПРИВАТНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ

2025-08-17T16:10:35+02:00

У статті здійснено аналіз правової природи договорів про надання медичної допомоги, встановлено, що такі договори мають як спільні – типові риси, так і відмінності (специфіку) залежно від предмета договору і його істотних умов.

Акцентовано увагу на те, що цивільне законодавство України визначає лише загальні положення про договір, однак не враховує специфіку медично-правових відносин, оскільки до такої категорії договорів застосовуються загальні положення договору про надання послуг, визначені у ст. 901–907 Цивільного кодексу України.

Доведено, що врахування специфіки договорів (типових рис і відмінностей) сприяє правильному вибору виду договору, забезпечує його відповідність змісту предмета регулювання.

Визначено специфіку предмета договору про надання медичних послуг, до якої віднесено обов’язковість безпеки медичної послуги для пацієнта, яку виконавець повинен забезпечувати у процесі її надання, та підвищені вимоги до виконавця послуги стосовно надання необхідної інформації, яка за змістом і обсягом дасть змогу пацієнту прийняти свідоме рішення стосовно медичної послуги.

Здійснено аналіз структурних елементів договору про надання медичних послуг. Встановлено існування різних підходів до розуміння істотних умов договору, яке пов’язане з відсутністю переліку таких умов. Доведено, що відсутність такого переліку є причиною різних підходів у судовій практиці під час вирішення медичних спорів.

Проаналізовано судову практику з вирішення медичних спорів. Встановлено неефективність застосування норм Закону України «Про захист прав споживачів» для врегулювання відносин, пов’язаних з наданням медичних послуг. Зроблено висновок, що застосування норм Закону України «Про захист прав споживачів» є неприпустимим для врегулювання відносин з надання медичних послуг.

ПАТРОНАТ НАД ДІТЬМИ ЯК ФОРМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ

2025-08-17T16:04:10+02:00

У статті визначено, що патронат над дітьми є сучасною альтернативною формою сімейного виховання, яка стала для України важливим інструментом реалізації реформ щодо деінституціалізації та захисту прав дітей. Висвітлено роль патронатних вихователів у формуванні емоційного та соціального благополуччя дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Проаналізовано переваги патронатного виховання, зокрема створення безпечного середовища для дітей, підтримку соціалізації та збереження сімейних стосунків. Також висвітлені ключові проблеми, пов’язані з упровадженням патронатної форми виховання, зокрема: недостатня кількість підготовлених патронатних вихователів; низьке фінансове забезпечення; незначна обізнаність населення; відсутність достатньої кількості правозастосовної практики та центрів для оцінювання та навчання патронатних вихователів.

Окремо звернено увагу на міжнародний досвід країн із високим рівнем патронатного (фостерного) виховання та значною нормативною практикою його регулювання, зокрема на прикладах Великобританії, Франції та Швеції. Окреслено перспективи інтеграції української системи патронатного виховання до європейських стандартів.

Запропоновано способи вдосконалення патронатної системи в Україні через популяризацію цієї форми виховання, поліпшення нормативної бази, підвищення кваліфікації вихователів та використання найкращих практик з міжнародного досвіду для збільшення кількості патронатних сімей та вирішення інших проблем патронату над дітьми. Наведено приклади відповідних законодавчих та громадських ініціатив.

Наголошено на важливості патронату в умовах війни та соціально-економічної кризи, коли потреба в альтернативних формах виховання стає критичною. У статті також вказано про важливість подальших наукових доробок та спільної роботи держави, громадських організацій і суспільства загалом, для забезпечення якісного функціонування патронату над дітьми.

АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ТА ДЕТЕРМІНАНТИ МЕДИЧНОЇ БІДНОСТІ В УКРАЇНІ

2025-08-17T15:55:57+02:00

У статті здійснено аналіз тенденцій медичної бідності в Україні. Проаналізовано міжнародні та вітчизняні нормативно-правові акти, спрямовані на подолання бідності. Здійснено аналіз показників бідності, виокремлено її особливості в Україні. Встановлено, що з 2014 року збільшується відсоток бідності в Україні і з’являються її нові форми, серед яких медична бідність. З’ясовано, що за роки повномасштабного вторгнення було внесено зміни у програму медичних гарантій: акцент зроблено на розмежуванні стаціонарної, амбулаторної та реабілітаційної допомоги; запроваджено пакет «Готовність та забезпечення надання медичної допомоги населенню, яке знаходиться на території, де ведуться бойові дії»; збільшено пакети медичних послуг з 35 2021 року до 44 2024 року; удосконалено тарифи на реабілітаційні послуги та хірургічні операції; збільшено тариф на стаціонарну психіатричну допомогу тощо. Проте зростаючі масштаби бідності і недостатність фінансування галузі, а також відсутність моделі медичного страхування не стримали негативну динаміку збільшення медичної бідності в країні. Зроблено висновок, що медична бідність стала наслідком погіршення рівня життя через стрімке падіння економіки, корупцію, інфляційні процеси, що обумовлені, зокрема, і війною, недосконале управління галуззю, недофінансування галузі, неефективну систему державної соціальної підтримки.

Запропоновано медичну бідність розглядати як порушення гарантованих Конституцією України прав людини на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування через відсутність можливості отримати необхідні медичні послуги, медичну допомогу, послуги медичного страхування, а також придбати необхідні медикаменти і медичне приладдя.

Доведено, що медична бідність охоплює різні форми депривації, до яких віднесено неможливість: відвідати лікаря через високу вартість медичних послуг; відвідати лікаря (фахівця відповідного профілю) через брак медичного персоналу; купити необхідні медикаменти і медичне приладдя; пройти медичне обстеження; отримати лікувальні процедури; пройти лікування в стаціонарі; недоступність послуг екстреної (швидкої) медичної допомоги; інфраструктурна недоступність медичних послуг через відсутність поблизу житла медичних установ. Виокремлено детермінанти медичної бідності, які поділено на загальні та спеціальні.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕДУРИ ОНЛАЙН-МЕДІАЦІЇ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ

2025-08-17T15:47:37+02:00

Стаття присвячена зростаючому значенню онлайн-медіації у вирішенні господарських спорів в Україні, особливо в умовах повномасштабної агресії рф. У дослідженні проаналізовано передумови зростання популярності онлайн-медіації. Крім того, побіжно охарактеризовано правове забезпечення медіації в Україні, зокрема, проаналізовано господарське процесуальне законодавство, спеціальний закон, що урегульовує процедуру медіації, а також документи громадських організацій.

Також з’ясовано сучасний стан використання медіації в господарських спорах. Окрім цього, розглянуто позиції вітчизняних науковців щодо сутності онлайн-медіації. З’ясовано, що, з огляду на сучасні умови, у наукових колах набуває поширення ідея необхідності впровадження онлайн-медіації.

Досить детально було розглянуто міжнародний досвід впровадження онлайн-медіації для вирішення господарських спорів, зокрема, як приклад, було наведено успішний кейс Сінгапуру, а також окреслено досвід Сполучених Штатів Америки. У хронологічній послідовності проаналізовано досвід Європейського Союзу. Передусім розглянуто основоположний документ, що є правовою основою медіації в ЄС, а також окреслено положення новіших актів ЄС, що регулюють безпосередньо процедуру онлайн-медіації.

Крім того, визначено переваги й недоліки процедури онлайн-медіації. З’ясовано, що основним недоліком проведення медіації в режимі онлайн є виникнення ризиків, пов’язаних із забезпеченням конфіденційності. А перевагами є більша доступність, ефективність, економія часу та економічна доцільність.

Автори аргументують необхідність розробки комплексної правової бази для належного правового регулювання онлайн-медіації в Україні. Також наголошено на необхідності висунення вимог щодо належного забезпечення принципу конфіденційності під час онлайн-медіації, а також використання безпечних цифрових платформ. Акцентовано на важливості професійної підготовки медіаторів для роботи з безпечними цифровими платформами.

РОЗВИТОК ЗМІСТУ ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ ПІД ВПЛИВОМ ВІЙНИ, ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ ТА ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ

2025-08-17T15:37:58+02:00

Стаття присвячена дослідженню розвитку змісту господарського договору під впливом війни, євроінтеграції та діджиталізації. У статті аналізуються зміни, які зазнав договір під впливом різних чинників таких як воєнні дії в України, що спричинило збільшення ризиків для суб’єктів господарювання, а також необхідність враховувати різні чинники, які можуть впливати на належне виконання договірних зобов’язань.

У статті аналізується вплив євроінтеграційних процесів, запровадження у внутрішнє регулювання взаємовідносин між сторонами договорів правил міжнародної торгівлі як один із засобів зменшення ризиків, визначеності прав, обов’язків, міри відповідальності та розподілу витрат у ході виконання умов договору, а також вплив природоохоронного законодавства на запровадження в зміст договору пунктів про обов’язок сторін щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

У статті також приділено увагу впливу діджиталізації на розвиток та розширення змісту договорів, водночас досліджується питання щодо активного запровадження електронного документообігу в процесі виконання договірних зобов’язань для пришвидшення взаємодії між сторонами, а також як спосіб економії часу та затрат на підписання договорів та інших супровідних документів.

На основі проведеного аналізу висвітлюються основні актуальні питання щодо розширення змісту договору із врахуванням вимог і тенденцій суспільства та світу, а також необхідностю переходу до електронного документообігу для підтримання конкурентоспроможності та забезпечення ефективності в ході виконання договірних зобов’язань.

Результати дослідження мають важливе як теоретичне, так і практичне значення. Теоретична значимість статті полягає в можливості її використання для розробки концепцій щодо вдосконалення законодавства, оскільки містить систематизовані відомості про виклики, недоліки та здобутки договірного права. Практичне значення кваліфікаційної роботи полягає в розробці ідей та пропозицій щодо покращення змісту договорів з урахуванням світових тенденцій та вимог суспільства.

ЗБІЛЬШЕННЯ ПОДАТКОВОГО ТИСКУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2025-08-17T12:00:22+02:00

У статті досліджено поточну податкову політику України, її відповідність сучасним потребам держави, що виснажена тривалою ресурсно нерівною війною проти агресора, який має намір знищити її. Проаналізовано пропозиції, спрямовані на напрацювання дієвих механізмів оперативного вирішення ситуації, що склалася, та констатовано наявність суттєвих розбіжностей у підходах до пошуку можливих алгоритмів розв’язання нагальних фінансових питань між представниками влади, бізнес-колами та громадянським суспільством. Розглянуто та оцінено обґрунтованість аргументації проєктів запровадження чергових податкових змін, покликаних покрити фінансування потреб держави на озброєння ЗСУ та забезпечення безпеки. Наголошено на необхідності уникнення перекосів щодо визначення пріоритетів у розподілі податкового навантаження між різними групами платників податків як одного з чинників ризику дестабілізації розвитку економіки й втрати суспільного порозуміння, що є недопустимим у ситуації довготривалого воєнного стану. Акцентовано увагу на тому, що податкова політика, спрямована на корегування фіскальних процесів, які розгортаються між різними суб’єктами податкових відносин, має працювати як надійно налаштований під конкретні умови роботи механізм. Внесено конкретні пропозиції стосовно основних векторів трасформації податкової політики з акцентом перерозподілу податкового навантаження на заможні верстви населення через уведення прогресивної його шкали та інших фінансових, і не тільки, інструментів для отримання зростаючих бюджетних надходжень і стабілізації ресурсно-фінансового стану ЗСУ і загалом ВПК України, що працюють на її безпеку. Наголошено на необхідності майбутньої ґрунтовної планової проєктної роботи щодо реформування української податкової системи і привернено увагу до неприпустимості помилок у питанні визначення пріоритетів розподілу фінансового навантаження між різними групами платників податків.

ЗАХИСТ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ

2025-08-17T12:10:01+02:00

У статті розглянуто правові аспекти механізму реалізації права кожного на чисте і безпечне для життя та здоров’я довкілля, в Україні в умовах військової агресії. На підставі аналізу норм чинного законодавства України, визначено основні обмеження щодо доступу до екологічної інформації в умовах воєнного стану, а також заходи інформаційної безпеки, що запроваджуються в умовах воєнного стану. Визначено, що, незважаючи на війну та її руйнівні наслідки, захист екологічних прав людини повинен забезпечуватись. Ба більше, саме в умовах війни якісний та оперативний доступ до публічної екологічної інформації є необхідною умовою для забезпечення належного функціонування державних та громадських інституцій і навколишнього природного середовища, оскільки від цього залежить нормальна життєдіяльність, безпека та здоров’я людей.

На сьогодні, зважаючи на повномасштабне військове вторгнення, такий доступ для громадян неможливо гарантувати та забезпечити повною мірою, як це було в умовах мирного часу. Військова агресія спровокувала ряд тимчасових обмежень та заходів інформаційної безпеки, які зумовлені умовами воєнного стану, і щодо вільного доступу до екологічної інформації зокрема. Але, незважаючи на всі обмеження, навіть в
умовах війни в екологічному законодавстві України продовжують напрацьовувати та вдосконалювати механізми забезпечення доступу до екологічної інформації.

Основні напрацювання в законодавстві в умовах військової агресії стосуються удосконалення таких сфер, як управління відходами, створення та функціонування національного реєстру викидів, внесення змін до природоохоронного законодавства України щодо державної системи моніторингу довкілля та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТУ НА СЕКТОР БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2025-08-17T12:20:19+02:00

У період воєнного стану ефективне фінансування оборонного сектору відіграє ключову роль у гарантуванні національної безпеки та стабільності держави. Проте чинна система правового регулювання бюджетного процесу стикається з численними викликами, такими як надмірна бюрократизація, недостатня оперативність розподілу коштів і високі корупційні ризики. Наявні законодавчі норми, орієнтовані переважно на мирний час, виявляються малоефективними в умовах війни, що ускладнює забезпечення Збройних сил України необхідними ресурсами.

Метою дослідження є вивчення специфіки правового регулювання бюджетного процесу в сфері безпеки та оборони під час воєнного стану, оцінка ефективності чинної нормативно-правової бази та розробка пропозицій щодо її вдосконалення для забезпечення фінансової стабільності й оперативного реагування на актуальні виклики.

У ході дослідження застосовувалися такі методи: аналіз і синтез нормативно-правових актів, що регламентують бюджетний процес в оборонному секторі; порівняльний аналіз міжнародного досвіду фінансування оборонної сфери; системний підхід до ідентифікації ключових проблем та розробки рекомендацій щодо оптимізації правового регулювання.

Аналіз показав, що існуюча система фінансування оборонного сектору має ряд критичних недоліків, які знижують її ефективність. Зокрема, складні бюрократичні процедури уповільнюють розподіл коштів, що негативно впливає на забезпечення ЗСУ матеріально-технічними ресурсами. Високий рівень секретності видатків обмежує громадський контроль, що створює умови для можливих зловживань. Водночас міжнародний досвід свідчить, що цифровізація бюджетного процесу, запровадження механізмів швидкого перерозподілу фінансів і посилення антикорупційних заходів можуть суттєво покращити ефективність використання бюджетних ресурсів.

Для підвищення ефективності бюджетного процесу в оборонному секторі необхідно впровадити механізми оперативного перерозподілу фінансів через створення спеціальних фондів швидкого реагування, що дадуть змогу спрямовувати кошти на найнагальніші потреби оборони без затримок. Також розширити цифровізацію та автоматизацію бюджетного процесу, що сприятиме прискоренню розподілу фінансових ресурсів і підвищенню рівня контролю за їх використанням. Не менш важливим є забезпечення прозорості оборонних закупівель через запровадження диференційованого підходу до секретності витрат, що мінімізує корупційні ризики.

Загалом модернізація бюджетного процесу з урахуванням швидкості, гнучкості та прозорості значно підвищить ефективність фінансування оборонного сектору, що є важливим чинником зміцнення обороноздатності України.

УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ МАЙНА ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА

2025-08-17T12:33:40+02:00

У науковій статті увага акцентується, що неналежне виконання платником податків свого зобов’язання призводить до застосування до нього примусових заходів, що спрямовані не тільки на забезпечення виконання такого обов’язку, але й на компенсацію боргу. Адміністративний арешт майна є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. У роботі розкривається поняття адміністративного арешту як правового інструменту, спрямованого на забезпечення виконання податкових зобов’язань, його значення у сфері податкового права та забезпечення для справляння податків. Окреслено основні підходи до визначення його предметного значення у теоретичному та практичному розумінні. Розглянуті базові засади, принципи й особливості здійснення адміністративного арешту уповноваженими суб’єктами. Вказані фундаментальні положення щодо функціонування спеціального заходу в умовах неможливості застосування інших заходів виконання податкового зобов’язання.

Встановлено сутність поняття адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом, сутність якого полягає у прийняття рішення уповноваженою особою щодо накладення обмеження в праві користування і розпоряджання певним майном такого платника, з метою виконання простроченого чи податкового обов’язку та інших, встановлених законом причин. Звертається увага на основні підстави застосування адміністративного арешту.

Автор звертає увагу на обов’язковість перевірки судом законності рішення прийнятого контролювальним органом у чітко встановлені законодавством терміни.

Розкривається сутність основного обмеження, що виникає у платника податків у зв’язку з адміністративним арештом його майна, а саме це необхідність отримати дозвіл від контролювального органу перед виконанням будь-яких операцій з майном, що регламентується відповідним рішенням такого органу виключно в офіційній письмовій формі.

СТАНДАРТИ ОБМЕЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВ: МІЖНАРОДНИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИМІР

2025-08-17T12:42:01+02:00

У статті досліджено стандарти обмеження інформаційних прав, зокрема в умовах воєнного стану, у міжнародному та національному вимірі. Вироблено теоретичні висновки та розглянуто пропозиції до перспективного законодавства стосовно теми дослідження. Наголошено на тому, що стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та запровадження їх у життя сприяли появі, формуванню та розвитку інституту інформаційних прав. Введення в Україні правового режиму воєнного стану актуалізувало питання забезпечення реалізації та обмеження інформаційних прав. Визначено, що встановлення уніфікованих правил (стандартів) обмеження інформаційних прав з позицій верховенства права на основі аналізу норм міжнародних актів та актів національного законодавства і практики їх застосування, як орієнтирів у пошуку балансу публічного і приватного інтересу, є важливим для українського суспільства, особливо в умовах воєнного стану. На основі аналізу міжнародних і національних правових актів встановлено правила-орієнтири, виконання яких допускає обмеження інформаційних прав в умовах воєнного стану, а саме: наявність відповідного закону; зазначення строку обмеження прав; пропорційність, юридична визначеність, підконтрольність; встановлення цілі обмеження прав; обґрунтованість застосування обмеження прав як єдиного необхідного допустимого способу досягнення цілі; демократичні методи введення обмежень; обов’язкове інформування міжнародних організацій та суспільства про причини та строки обмеження інформаційних прав. Аргументовано, що сукупність вказаних вимог можна вважати стандартами, універсальними правилами введення обмеження інформаційних прав у демократичних державах, конкретизація яких на національному рівні має відбуватися в спеціальних законах.

У процесі дослідження визначено певні проблеми щодо зазначеної теми, які потребують вирішення. Необхідно продовжити роботу над опрацюванням та узгодженням понять, які використовуються для регулювання прав людини, зокрема обмеження інформаційних прав. Відсутність визначеної законом юридичної термінології призводить до різноманітності тлумачень норм права і перешкоджає досягти бажаного результату. Зазначено, що важливо звернути увагу на рівень юридичної техніки, який є показником професійної майстерності правника. Неузгодженість норм права, їх конкуренція, наявність оцінних суджень, половинчастість робить норму права слабкою, породжує неповагу до права і формує недосконале, неузгоджене та суперечливе законодавство. Наявність правової визначеності в законах щодо змісту та обсягу обмеження інформаційних прав перешкоджає порушенням прав людини.

Установлено, що невирішення вказаних питань закладає ризики послаблення демократичних інститутів громадянського суспільства з питань свободи думки і слова, обмеження доступу до об’єктивної інформації стосовно актуальних питань та запровадження елементів цензури. Законодавство має містити гарантії реалізації обмежених інформаційних прав, щоб не допустити посягань на сутність прав чи їх скасування. Важливо зберігати баланс публічного і приватного інтересу, що сприятиме гармонізації відносин між органами публічної влади і людиною.

МІЖНАРОДНИЙ ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ ДЛЯ ЦІЛЕЙ ОПОДАТКУВАННЯ: СВІТОВА ПРАКТИКА Й ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

2025-08-17T12:50:39+02:00

Розглядаються світова практика і тенденції розвитку міжнародного обміну інформацією для цілей оподаткування в рамках проєкту BEPS, оскільки результати такого аналізу можуть бути корисними для підвищення ефективності функціонування вітчизняної системи підтримки обміну податковою інформацією. У вересні 2024 року Державна податкова служба України здійснила перший міжнародний автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки з іншими державами за міжнародним стандартом звітності. Показано, що міжнародна система обміну податкової інформацією здійснюється на основі Системи спільного передавання даних, яка дає змогу швидко й безпечно передавати великі обсяги інформації між податковими органами, зокрема, про фінансові рахунки, інвестиції, доходи тощо. Наведено приклад імплементації цієї системи до загальної системи податкового комплаєнсу і зроблено висновок про необхідність розбудови такої інтегрованої системи аналізу податкових даних в Україні. Показано тенденцію суттєвого скорочення обсягів незадекларованих активів домогосподарств в офшорних юрисдикціях, що зумовлено початком практики автоматичного обміну інформацією 2017 р. Перспективи розвитку практики міжнародного обміну податковою інформацією полягають не тільки в розширенні переліку країн, долучених до міжнародно-правового співробітництва держав у сфері оподаткування, а також у подальшій цифровізації процесу обміну, зокрема, розвиток технологій обробки даних, автоматизація контрольно-перевірочної роботи податкових органів, розширення категорій інформації тощо. Зроблено висновок про необхідність імплементації кращої світової практики обміну податковою інформацією до вітчизняної системи адміністрування податків.

ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ДОСУДОВИЙ ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ ПОДАТКОВОГО СПОРУ: ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

2025-08-17T12:59:09+02:00

Важливою гарантією захисту прав, свобод та інтересів будь-якої особи від свавілля адміністративних органів є можливість досудового порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суб’єктів владних повноважень, зокрема у сфері податкових правовідносин.

У статті надано аналіз сучасного стану досудового порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень та узагальнено такі види досудового вирішення публічно-правових спорів, як позасудовий та адміністративний. Досліджено форми захисту суб’єктивних прав учасників публічно-правових відносин, які за матеріально-правовою характеристикою поділяються на дві основні форми: досудову та судову. Розподіл досудової форми захисту своїх прав за процесуально-правовими ознаками на адміністративний (досудовий) та позасудовий порядок вирішення / врегулювання спорів та розмежування тлумачення вказаних термінів на понятійному рівні дало змогу визначити процесуальні механізми практичного застосування обох видів врегулювання.

На основі аналізу наукових позицій, сучасного стану досудового вирішення податкових спорів, а також відповідного зарубіжного досвіду доведено перспективність адміністративної форми вирішення в Україні податкових спорів, яка може повноцінно стати альтернативною судовому розгляду. Проаналізовано, за рахунок яких чинників можливо підвищення ефективності вже існуючих засобів вирішення податкових спорів та введення нових форм їх вирішення. Доведено, що подальше вдосконалення процедур досудового врегулювання та вирішення спорів збільшить популярність досудового розгляду справ (зокрема, засобом медіації), підвищить довіру до адміністративних органів, виведе на відповідний рівень ефективності розгляду спорів, що зі свого боку надасть можливості переходу на законодавчий рівень запровадження вже обов’язкового досудового вирішення податкових спорів.

ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОДАТКОВІ ПРАВОПОРУШЕННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2025-08-17T13:08:04+02:00

Фінансово-правова відповідальність за податкові правопорушення є важливим інститутом правової системи, що безпосередньо впливає на економічну стабільність та ефективність функціонування держави. В умовах сучасних глобальних викликів і трансформацій податкових систем питання забезпечення належного виконання податкових зобов’язань суб’єктами господарювання стає одним з ключових для збереження економічної безпеки та стабільного функціонування фінансової системи держави. Актуальність дослідження фінансово-правової відповідальності за податкові правопорушення зумовлена необхідністю вдосконалення механізмів правозастосування та мінімізації податкових ризиків, що негативно впливають на бюджети та економічний розвиток.

Податкові правопорушення охоплюють широкий спектр протиправних дій, починаючи від несвоєчасної і неповноти сплати податків і зборів, закінчуючи свідомим ухиленням від сплати податків через використання схем і юридичних лазівок. Така діяльність створює серйозну загрозу для фінансової стабільності держави, оскільки призводить до значних втрат бюджетних надходжень. Ці втрати зі свого боку знижують можливості держави фінансувати соціальні програми, інфраструктурні проєкти, охорону здоров’я, освіту та інші ключові сфери суспільного життя.

ОСОБЛИВОСТІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

2025-08-17T13:15:53+02:00

Політичні партії в Україні є учасниками правових відносин. Згідно з Законом України «Про політичні партії в Україні» останні належать до юридичних осіб. На сьогодні
в доктрині права досліджується соціологічно-правовий, конституційно-правовий, фінансово-правовий та інші статуси політичних партій, проте фінансово-правовий статус політичних партій є недостатньо дослідженим. Необхідність дослідження фінансово-правового статусу політичних партій обумовлена особливостями правової природи політичних партій як суб’єктів правових відносин, специфікою участі вказаних суб’єктів у фінансових правовідносинах. З огляду на це, актуальним є дослідження особливостей нормативно-правового забезпечення фінансово-правового статусу політичних партій в Україні.

Метою статті є аналіз особливостей нормативно-правового забезпечення фінансово-правового статусу політичних партій в Україні.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої цілі застосовано комплексний підхід, що визначає застосування загальнонаукових та спеціально-наукових методів дослідження. Зокрема, функціональний метод застосовано для визначення функцій суб’єктів, які забезпечують фінансування політичних партій. Формально-юридичний метод використано для аналізу норм правових актів, що регулюють фінансово-правовий статус політичних партій. Системно-структурний метод застосовано для виокремлення основних особливостей правового регулювання фінансово-правового статусу політичних партій. Для формування висновків та пропозицій також застосовувалися методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії.

Основні результати дослідження. У статті досліджено основні особливості нормативно-правового забезпечення фінансово-правового статусу політичних партій. Розглянуто основні засади фінансування політичних партій. Проаналізовано особливості виділення державного фінансування для політичних партій. Розглянуто основні нормативно-правові акти, які регулюють правовий статус політичних партій. Зроблено висновки щодо особливостей фінансово-правового статусу політичних партій.

Висновки та конкретні пропозиції автора. Підсумовано, що в сучасних умовах розвитку правової держави та демократичного суспільства нормативно-правове забезпечення фінансово-правового статусу політичних партій в Україні набуває особливого значення, оскільки ефективне функціонування політичних партій значною мірою залежить від прозорого, чіткого та справедливого регулювання їх фінансування. Основним викликом у цій сфері є забезпечення балансу між свободою політичної діяльності, принципами фінансової прозорості та запобіганням корупції. Нормативно-правова база в Україні охоплює ряд важливих положень щодо джерел фінансування політичних партій, контролю їх фінансової діяльності та механізмів державного фінансування. Проте аналіз чинного законодавства показав наявність ряду прогалин і суперечностей, які потребують удосконалення. Запровадження більш дієвих механізмів контролю, посилення відповідальності за порушення правил фінансування та підвищення рівня прозорості звітності політичних партій є ключовими напрямами для покращення фінансово-правового регулювання. Особливостями нормативно-правового забезпечення фінансово - правового статусу політичних партій в Україні є: 1) встановлення на законодавчому рівні статусу неприбуткової організації для політичних партій; 2) закріплення за партіями права на матеріальні й фінансові ресурси, визначаючи джерела та форми політичного фінансування; 3) доходи або майно політичної партії не підлягають розподілу між засновниками чи учасниками; 4) держава гарантує політичним партіям право володіти майном і коштами для виконання статутної діяльності, але водночас обмежує можливість здійснювати господарську діяльність через відсутність чітко визначених форм такої діяльності в законодавстві.

СПОСОБИ ПІДРОБКИ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ДОКУМЕНТІВ І ЯК ЇХ ВИЯВЛЯТИ

2025-08-17T20:36:57+02:00

Стаття розкриває значущість комплексного та системного вивчення способів фальсифікації документів у криміналістиці, враховуючи їхнє різноманіття й еволюцію, а також визначальну роль правопорушників, які постійно вдосконалюють свої навички підробки. Поєднання традиційних методів експертизи (зокрема, почеркознавчої, технічної, фізико-хімічної) із сучасними цифровими технологіями значно підвищує ефективність протидії використанню фіктивних документів у правовій практиці. У статті детально аналізується значення спеціалізованого обладнання, кваліфікованих фахівців-криміналістів та розвинених інформаційно-аналітичних систем, які є критично важливими для своєчасного виявлення та ідентифікації підроблених документів.

Особлива увага приділена необхідності врахування швидких трансформацій у сфері високих технологій і цифровізації, що відкривають для зловмисників нові інструменти підробки. Розглянуто питання внесення змін до електронних документів, включно з редагуванням PDF-файлів, підробкою електронного цифрового підпису, маніпуляціями з метаданими. Визначено, що для протидії подібним загрозам необхідно впроваджувати сучасне технічне забезпечення, проводити регулярне підвищення кваліфікації експертів, удосконалювати нормативно-правову базу, що регулює обіг і захист електронних документів.

Автори підкреслюють, що заходи з виявлення фальсифікацій документів мають бути комплексними. Вони повинні охоплювати посилення законодавчих гарантій, удосконалення організаційних механізмів у межах державних і приватних інституцій, активізацію міжнародної співпраці для обміну досвідом і найкращими практиками. Зроблено висновок, що прогрес у методичній базі експертизи, урахування сучасних викликів цифрової епохи та узгодження законодавчих підходів є ключем до формування дієвої системи захисту прав громадян і фінансових інтересів держави.

ВИЗНАЧЕННЯ ТА НОРМАТИВНЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ЯКОСТІ ДОБРОЧЕСНОСТІ В ДІЯЛЬНОСТІ ЕКСПЕРТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОСУДДЯ

2025-08-17T20:30:47+02:00

У статті досліджується природа професійності доброчесності експертів, розглядаються питання щодо дефініції поняття доброчесності та його визначення. Основна увага приділяється дослідженню принципів роботи експертів у межах дотримання доброчесності в їх професійній діяльності.

Автором виділяються напрями забезпечення професійної чесності експертної діяльності, а саме наголошується щодо морально правильної поведінки та відданості професійних цінностей.

Статтю присвячено дослідженню ґрунтовного аналізу визначення та нормативного закріплення якості доброчесності в діяльності експертного забезпечення правосуддя та загалом комплексного аналізу феномена доброчесності на підставі нормативно-правових і наукових джерел, розкриття його соціально-правової природи, сутнісних особливостей, а також значення в процесі здійснення експертної діяльності. У статті звертається увага на те, що дотримання правил та основ етики є основоположним елементом, який забезпечує цілісність і достовірність експертної діяльності. Оскільки експерти працюють завжди з важливими доказами, які матимуть значення в певній діяльності, дотримання етичних принципів ними має вирішальне значення для підтримки громадської довіри, забезпечення ефективного та справедливого правосуддя і загалом дотримання правових стандартів. Ця сфера охоплює різні етичні міркування, які впливають на проведення, методологію та звітність судово-експертної роботи.

У статті наголошується, що до визначення якостей, які повинні належати доброчесності, потрібно віднести: чесність і об’єктивність; компетентність і навчання; конфіденційність; точність і надійність; уникнення конфлікту інтересів; дотримання правових та професійних стандартів; підзвітність і прозорість.

На основі проведеного дослідження надано окреме авторське визначення доброчесності експерта, а саме доброчесність експерта – це необхідна морально-етична складова діяльності експерта, яка визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на сукупності етичних принципів та закріплених законодавчих правил, якими мають керуватися експерти під час експертної діяльності з метою забезпечення довіри до результатів проведення експертизи та отриманого висновку експерта.