ПРАВОВА ПРИРОДА І ЗМІСТ ПРАВА НА ЗАХИСТ УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Анотація

Зазначено, що Конституція України закріпила право громадян на захист як одне з основних прав громадян та як гарантію реалізації всіх інших основних прав громадян. Для характеристики судового захисту та права на нього необхідно виходити насамперед із конституційно-правової природи суду як самостійного органу державної (судової) влади, покликаного забезпечувати права та свободи людини і громадянина у вигляді здійснення правосуддя, порядок реалізації якого має відповідати загальновизнаним стандартам судової влади. У зв’язку з цим метою триваючої упродовж багатьох років судової реформи в Україні є створення незалежної судової влади, здатної вирішувати завдання максимального дотримання і непорушення приписів закону представниками інших гілок державної влади. Судова влада в системі інших гілок влади самостійна та повноважна через свій високий статус, компетентність, авторитетність, саме вона повинна гарантувати забезпечення конституційних прав і свобод особи, зокрема у сфері кримінального провадження.

Звісно ж, що ситуація, що склалася в науці, обумовлена тим, що закріплення конституційного права на судовий захист як права на захист людиною своїх прав і свобод від будь-якого посягання через судову владу було встановлено відносно недавно, проте всі видатні праці з аналізу судового захисту належать до радянського періоду, коли предмет судового захисту мав дещо інший зміст.

Автор вказує, що, розглядаючи конституційне право на судовий захист, у кримінально-правовій сфері мимоволі зустрічаємося з дискусією, яка триває щодо змісту поняття правосуддя, про можливість реалізації судової влади в інших формах та статус судових рішень, що не містять підсумкового висновку про винуватість чи невинуватість особи. Не аналізуючи думки щодо цього питання, зазначимо, що ця дискусія має значення для вирішення питання про те, чи тільки у формі відправлення правосуддя можливий захист прав і свобод судом. Автор погоджується з позицією В. А. Лазарєвої в тому, що, «реалізуючись у всіх видах судової діяльності, судовий захист є фактором, що зближує судовий контроль і правосуддя». Отже, варто зробити висновок, що конституційне право на судовий захист прав і свобод реалізується не лише під час здійснення правосуддя, а й в інші форми судової діяльності: судовий контроль і судові приписи.