ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ МОДЕЛЕЙ СУДОВИХ СИСТЕМ (НА ПРИКЛАДІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН)

Анотація

У статті досліджено моделі зарубіжних судових систем та їх особливості. Зазначено, що самостійна судова влада неможлива в умовах авторитарних та тоталітарних режимів. Незалежно від форми правління судова влада має бути однаково відмежована від інших гілок влади, що, зрозуміло, не вилучає її взаємозвʼязку з ними. Водночас ступінь її самостійності, незалежності та авторитету обумовлена історичними особливостями, рівнем правосвідомості та деякими іншими чинниками. Загальним є зростання її ролі, чому, зокрема, сприяло розширення у другій половині ХХ ст. судового контролю (нагляду) за конституційністю та законністю нормативних й інших правових актів.

Наголошено, що незалежність судової влади Англії забезпечена такими правилами: усі зацікавлені особи можуть у всіх випадках звернутися до підрозділів Верховного суду. Звичайно, ці підрозділи прагнуть уникнути перевантаження, але саме вони вирішують питання, приймати до розгляду справу чи ні. Крім того, вони можуть будь- якої миті прийняти справу, що розглядається в іншому суді, до свого провадження. Усі суди вищих інстанцій не тільки здатні самі виробляти норми права та встановлювати порядок своєї діяльності, у них достатньо коштів змусити інших виконувати та поважати їх рішення.

Названо основні ознаки романо-германської моделі судових систем: розвинену законодавчу базу, що визначає організацію та діяльність судів; заперечення судового прецеденту як джерела права; використання поряд з апеляційною формою касаційної та ревізійної форм оскарження судових рішень та вироків; більш активну роль судді у процесі порівняно з англо-саксонською моделлю; і водночас щодо меншої поширеності інституту присяжних засідателів та мирових суддів; переважне призначення професійних суддів нижчого рівня; функціонування органів суддівського самоврядування.

Вказано, що особливість права Скандинавських держав полягає в тому, що тут як джерело права визнається судова практика, що фактично відіграє провідну роль у системі джерел права. Це дає змогу зробити висновок про проміжне положення скандинавського права між сімʼями загального та романо-германського права.