ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО В АНГЛІЇ ТА УЕЛЬСІ

Анотація

Потреба в запровадженні дієвих законодавчих та інституційних механізмів

запобігання домашньому насильству в сучасних державах зумовлене кількома важливими причинами, які відображають як прагнення забезпечити основні права та свободи громадян, так і необхідність вирішення соціальних, економічних і правових проблем. Зазначене питання є дійсно важливим, оскільки має глибокий вплив на соціальну структуру суспільства, особливо на жінок і дітей. Створення дієвої системи запобігання домашньому насильству сприяє не тільки досягненню гендерної рівності та соціальної справедливості, а й допомагає запобігти негативним впливам на фізичне та психічне здоров’я жертв.

Що стосується Великої Британії, то розвиток законодавства й системи недопущення сімейного насильства пройшов кілька ключових етапів і являв собою поступовий перехід від ігнорування проблеми до визнання її суспільної значущості та необхідності комплексних заходів захисту жертв. У 1970-х роках почали з’являтися феміністичні рухи, які привернули увагу суспільства до цієї проблеми. У наступні роки було ухвалено ряд законів, які стосувалися домашнього насильства, зокрема Закон про сімейне право 1996 року, який визначив різні форми захисту жертв, включаючи ордери на проживання й ордери на заборону переслідування. Цей Закон дозволив жертвам самостійно звертатися до суду за захистом. Не менш важливим став і Закон про домашнє насильство 2021 року, що є одним з найбільш комплексних законів у цій сфері та охоплює визначення різних форм насильства (фізичне, сексуальне, економічне, емоційне). Також важливими кроками для забезпечення вирішення досліджуваних питань стало запровадження посади Комісара з питань домашнього насильства та Ратифікація Стамбульської конвенції.

Варто зауважити, що хоча за декілька десятиліть відбулися значні зрушення в досліджуваній сфері, сформувалася певна судова практика, але зазвичай залишається багато проблемних моментів, що обумовлені специфікою самої цієї сфери, на які звертаємо увагу в цій статті. Водночас сподіваємося, що вивчення цього досвіду  може допомогти правознавцям і законодавцям з інших держав, зокрема України, запроваджувати й розвивати ті з інструментів, що виявили найбільшу ефективність: різні форми судових наказів, як-от ордери на проживання та ордери на заборону переслідування; повідомлення / ордер про захист від домашнього насильства; визначення дій поліції та інших правоохоронних органів у справі домашнього насильства, а також співпраця з громадськими організаціями. Отже, вивчення  британського досвіду боротьби з домашнім насильством може бути важливим кроком для українських учених-правників, спрямованим на вдосконалення національного законодавства, впровадження ефективних правових механізмів захисту, а також формування більш безпечного та справедливого суспільства.