ПРАВОВІ ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА У ХVІ–ХVІІ СТСТ.
DOI:
https://doi.org/10.33244/2617-4154-1(14)-2024-42-50Ключові слова:
Україна, українське кримінальне право, литовсько-руський період, Річ Посполита, литовсько-польський період, ґенеза, джерела права, звичаєве право, Гетьманська УкраїнаАнотація
У статті досліджено характер та основні риси правових джерел українського кримінального права у ХVІ–ХVІІ стст. З’ясовано, що у ХVІ ст. основним джерелом був Литовський Статут. Доведено, що прийняття його І редакції було зумовлено намаганням законодавця провести кодифікацію і запровадити єдине для всієї держави загальне земське право, причинами видання ІІ редакції стали постійні зміни в суспільному ладі, державній організації, економічній та політичній сферах, а ІІІ редакції – поява нової держави Речі Посполитої та посилення в політичному й економічному плані шляхти. Виявлено, що джерелами Литовського Статуту були Руська Правда, українське звичаєве право, Судебник Казимира 1468 р., статутні земські грамоти, підтверджувальні князівські грамоти окремим областям або містам, сеймові постанови та ухвали, судова практика, німецьке та польське право. Більшість кримінально-правових норм Литовського Статуту ґрунтувались на автохтонних джерелах, передусім на правових звичаях українського народу. Після національно-визвольної війни середини ХVІІ ст. джерелами українського кримінального права були нормативні акти, які видавав гетьман, Генеральна військова канцелярія, полковники та сотники, правові звичаї, Литовський Статут 1588 р. Встановлено, що останній використовувався суддями як у польській, так і руській редакціях, але не чинними були ті норми, які не відповідали новим суспільно-політичним та економічним реаліям, натомість, до руської редакції вносились зміни у зв’язку з демократизацією життя суспільства. У другій половині ХVІІ ст. спостерігається активізація використання правових звичаїв, спрямованих на ліквідацію кріпосного ладу та передавання землі у власність громад та козацтва. Доведено, що правові звичаї не повинні були суперечити чинному законодавству, моралі, етиці, суспільному та політичному ладу держави. Певну своєрідність мало звичаєве право запорожців. Його норми використовувались усіма козаками, постійно оновлювались за рахунок правосвідомості нових прибульців, але воно не було замкнене лише в межах Січі, а впливало на правовий устрій як Лівобережної, так і Правобережної України.