ЗАПОБІГАННЯ КІБЕРШАХРАЙСТВУ У ФІНАНСОВОМУ СЕКТОРІ
DOI:
https://doi.org/10.33244/2617-4154-3(12)-2023-194-200Ключові слова:
кіберзлочинність, кібершахрайство, воєнний стан, фішингові компанії, економічна злочинністьАнотація
У статті розглянуто проблеми та особливості запобігання кібершахрайству у фінансовому секторі. Зазначено, що, враховуючи сучасний етап цифровізації усіх сфер фінансового життя у світі, а також кризові явища в економіці, очевидним стає те, що проблема фінансового шахрайства стає все більш актуальною як для фізичних, так і для юридичних осіб. Щороку у процесі розвитку цифрових технологій з’являються нові види та способи шахрайства з фінансовими ресурсами, фінансове шахрайство має усі передумови та можливості до швидкої адаптації в сучасних умовах здійснення суб’єктами господарювання своєї підприємницької діяльності. Не є винятком і той факт, що фінансове шахрайство є доволі поширеним явищем на підприємствах.
Особливо актуальним це питання стало під час повномасштабної війни в Україні, оскільки кібершахрайство набуло особливих масштабів. Користуючись війною та скрутним становищем українців, злочинці маніпулюють емоційним станом людей, у такий спосіб незаконно отримуючи від них кошти.
Найбільш поширений серед нових – це фейкова соціальна допомога від державних чи міжнародних організацій. Із середини 2022 року до сьогодні за ним спостерігається найбільша активність. Так, щодня в Україні за посиланнями на шахрайські фішингові сайти переходять у середньому 10 000–15 000 громадян, які, відповідно, стають жертвами шахраїв. Застосовуючи шкідливі фішингові ресурси, злочинці намагаються ошукати громадян та отримати доступ до їхніх фінансових даних. Такі сайти в основному стилізовані під урядові портали, Дію, Є-Допомогу, під сайти українських банків, міжнародних організацій та відомих платіжних сервісів.
Звернено увагу на міжнародний досвід у цій сфері. Для протидії протиправним посяганням на електронні інформаційні ресурси має бути закріплення механізму оперативного обмеження (блокування) певного інформаційного ресурсу (інформаційного сервісу) та впровадження особливих умов проведення обшуку й арешту електронних доказів, насамперед закріплення процесуально значимої можливості копіювання інформації, а також імплементація в національне законодавство положень про невідкладне фіксування і подальше зберігання даних операторами, провайдерами телекомунікацій, власниками ресурсу (вебсайту) із забезпеченням їх цілісності.
